Любителям історії добре відомо, що за часів перебування нашого краю у складі Російської імперії, у будівлі сучасної загальноосвітньої школи № 2 розташовувалася жіноча гімназія, а в період румунської адміністрації – ліцей для дівчаток. Тим часом, навчальний заклад за роки свого існування змінював свою дислокацію принаймні тричі. Давайте розбиратися…

Декілька слів про історію цього навчального закладу. Виявляється, гімназії передувала прогімназія (неповна гімназія). Чотирьохкласна жіноча прогімназія на 68 місць в Ізмаїлі була відкрита 28 вересня 1880 р., незабаром після приєднання краю до Російської імперії в 1878 р. Спочатку вона розташовувалась у будівлі, де нині знаходиться політехнічний ліцей. Проте кількість учнів зростала, і навчальний заклад орендував будинок купця М. Карієрі на розі вулиць Олександрівської та Верхньо-Дмитрієвської. Нині це стара частина будівлі школи №1 на пр. Незалежності ріг вул. Дмитрієвської.

Саме до того періоду відноситься рідкісна фотографія, виставлена ​​в одній із соціальних мереж ізмаїльським колекціонером Р. Міхєєвим. На ній ми бачимо викладачів та учнів жіночої прогімназії біля вищезгаданої будівлі. Про призначення будівлі недвозначно свідчить табличка із назвою навчального закладу над козирком центрального входу. Її можна прочитати після комп'ютерної обробки.

Між тим як пристосована будівля, вона була малопридатною для організації повноцінного навчально-виховного процесу. Так, на першому поверсі було три кімнати, які були роздягальнями для дівчаток, а чотири кімнати займала квартира начальниці гімназії пані К. Зіро. На другому поверсі розташовувалися вісім класних приміщень, фізичний кабінет та вчительська. 1892 р. в прогімназії навчалися вже 177 учениць.

Звичайно, займаний будинок задовольняти потреби прогімназії повною мірою не міг. Тому цього ж року Ізмаїльська комунальна рада під головуванням міського голови І. Захаріаді направила клопотання Бессарабському губернатору про виділення позики у розмірі 30 тис. рублів на будівництво нової будівлі. Однак у Кишиневі не знайшли можливості надати позику.

Пошук необхідних фінансів продовжувався протягом восьми років. Упродовж цього терміну прогімназія зуміла накопичити кошти у розмірі 8 тис. рублів. Цієї суми вистачило на закупівлю каменю та вапна для початку будівництва. Тим часом міська управа виділила ділянку землі під будівництво у самому центрі міста. Проте зібраної суми все ще було недостатньо.

У квітні 1900 р. опікунська рада навчального закладу звернулася до дирекції Ізмаїльського комерційного училища з клопотанням про видачу йому позички в розмірі 22 тис. рублів, яких бракувало. Цього разу кошти знайшлися. Виявляється, ще 1865 р. чотирнадцять місцевих купців домовилися відраховувати відсоток свого річного обороту, і капітал, що утворився, спрямувати на благодійні цілі в Ізмаїлі. Вони також підписали дарчий акт місту.

Складання плану та кошторису споруди нової будівлі було доручено одеському архітектору В.Шмідту, а підряд на будівництво взяли ізмаїльські жителі І. Афутін та М. Думицький. 8 вересня 1901 р. у присутності влади та городян відбулося освячення будівлі та її урочисте відкриття. В акті приймальної комісії архітектор В.Шмідт писав: «Будівля справляє надзвичайно приємне враження у сенсі міцності та доброякісності всіх робіт».

Ця будівля зберегла своє планування і практично повністю – зовнішній вигляд до нашого часу.

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Игорь Огнев