1 травня 1857 р., відразу після передачі південної Бессарабії зі складу Росії у склад Молдавського князівства, за рішенням Молдавської митрополії в Ізмаїлі було створено духовний навчальний заклад – наполовину початкову школу, а наполовину семінарію. Тут стали готувати молодших служителів для румунських церков.

Керівництво школою Молдавська митрополія довірила архімандриту Феоктисту Скрибану, вона ж виділяла кошти на поточні витрати. Проте вже 1859 р. румунська держава спробувала ліквідувати навчальний заклад. Але завдяки зусиллям архімандрита Феоктиста його існування вдалося відстояти.

У листопаді 1864 р., незадовго до створення Нижньо-Дунайського єпископату з центром в Ізмаїлі, школі було надано статус молодшої семінарії. Відтепер цей навчальний заклад став державним. Завдяки пожертвуванням заможних та побожних ізмаїльських сімей семінарія отримала відповідну будівлю, достатньо близьку до головного православного міського храму – Покровського собору.

Протягом кількох років музику у семінарії викладав наш видатний земляк Гаврило Музиченко (Музическу) – згодом всесвітньо відомий румунський композитор, диригент та теоретик музики.

Після повернення південної Бессарабії до складу Росії в 1878 р. Ізмаїльська семінарія була переведена в Галац разом із єпархіальним центром. 1893 р. російська влада заснувала в Ізмаїлі церковну школу, яку після більшовицького перевороту 1917 р. перевели до Ново-Нямецького монастиря*.

Починаючи з 1918 р., у період румунської адміністрації, семінарія в Ізмаїлі була відновлена ​​і з перервами функціонувала до 1944 року.

*Свято-Вознесенський Ново-Нямецький православний чоловічий монастир на південь від Тирасполя.

Ігор ОГНЄВ.