У Чорному морі мешкають три види дрібних китоподібних, кожен з яких представлений місцевим підвидом: чорноморська морська свиня (Phocoena phocoena relicta), чорноморський дельфін звичайний або білобочка (Delphinus delphis ponticus) та чорноморська афаліна (Tursiops truncatus ponticus). Чисельність чорноморських китоподібних, як показав авіаційний облік 2019 року, становить щонайменше 258 000 морських свиней, 119 000  білобочок та 22 900 афалін. Усі три види мешкають на всій акваторії Чорного моря, oднак поширення кожного виду по морю є нерівномірним і значно варіюється залежно від року та пори року. Про особливості життя цих, без сумніву гарних, мешканців Чорного моря для Greenpeace Україна розповів професор Інституту зоології імені Шмальгаузена НАН України Павло Гольдін, передає видання «Півідень сьогодні».

Далі текст автора.

Білобочки зазвичай віддають перевагу відкритим водам, але в північно-західних районах вони часто наближаються до узбережжя у мілководних бухтах. Морські свині та афаліни зазвичай зустрічаються у шельфових або прибережних водах, але іноді можуть скупчуватися й у відкритому морі. Міжнародний союз охорони природи (МСОП) виділяє дванадцять важливих районів для морських ссавців (Important Marine Mammal Areas або IMMA) у Чорноморському регіоні, які визначаються як райони, де тварини скупчуються, харчуються, розмножуються або мігрують, або де можна спостерігати окрему популяцію чи особливу поведінку. Окрім Азовського та Мармурового морів, ці райони включають Керченську протоку, великі субрегіони вод східної Анталії та західної частини Чорного моря, а також прибережні води прибережних країн.

Усі китоподібні Чорного моря вважаються вразливими або навіть такими, що перебувають під загрозою зникнення, згідно з чинними оцінками МСОП. На кожен вид впливають як минулі, так і сучасні загрози, причому деякі з них є спільними для всіх цих тварин. 

Промисел

Полювання в минулому мало масштабний вплив на всі місцеві популяції. У XX столітті полювання на китоподібних набуло промислових, колосальних масштабів і досягло піку в 1930–1983 роках. Деякі дослідження свідчать, що 90 % білобочок та морських свиней могли бути винищені протягом тих років, а популяція афалін – ще раніше.  Надмірний промисел, ймовірно, призвів до так званого трофічного каскаду, порушивши рівновагу в харчових ланцюгах та всій морській екосистемі, яка стала вразливою до проникнення видів-чужинців. Найгірше сталося з проникненням реброплава Mnemiopsis leidyi — медузоподібного організму, який заселив Чорне море у 1980-х роках. Протягом кількох років він майже знищив хамсу – найважливішу здобич для всіх місцевих китоподібних. Це призвело до безпрецедентної масової загибелі всіх видів китоподібних у 1989–1991 роках – найбільшого вимирання за всю історію спостережень. Відновлення екосистеми почалося лише після того, як у море потрапив інший чужорідний реброплав — Beroe ovata, який, будучи природним хижаком для Mnemiopsis leidyi, контролює його сезонну чисельність. 

Прилов

Наразі випадковий прилов у рибальських сітках становить особливу загрозу для чорноморської морської свині. Нещодавнє дослідження, проведене в масштабах усього басейну, показало, що до 2019 року прилов морських свиней у Чорному морі перевищив будь-який поріг, необхідний для сталого існування популяції. За цими оцінками, щорічна кількість морських свиней, що потрапляють у сітки у всьому Чорному морі, становила щонайменше 11 800 особин (більше 4 % популяції), і до 20 000 особин у деякі роки. Найпоширенішим типом рибальських сіток, у які потрапляють морські свині, є донні зяброві сітки, встановлені для лову камбали калкана (Scophthalmus maximus). Це також є причиною широкого поширення незаконного рибальства під час забороненого сезону нересту калкана, коли він скупчується біля морського дна у водах, багатих на дрібну рибу-здобич. На жаль, морські свині використовують ті самі райони годування, а також народжують дитинчат приблизно в той самий сезон (пік припадає на травень і червень у Чорному морі), що призводить до їх масового прилову – іноді по десятки особин за один закид сітки. Однак інші види рибальства можуть бути не менш небезпечними, наприклад, браконьєрський вилов осетрових, який досі практикується в деяких районах. 

Ніхто не радіє випадковому прилову морських свиней; тому головним завданням тут є розробка методів зменшення прилову. Наприклад, через спеціальні «пінгери» для відлякують морських свиней (PALs тощо) – своєрідні акустичні сигнальні пристрої, що показали ефективність для використання на сітках для лову калкана в Чорному морі. 

Вилов живих тварин

Незаконний вилов живих тварин для утримання в неволі є небезпечним в першу чергу для афалін. З 1965 року щонайменше сотні чорноморських афалін було вилучено з дикої природи для утримання в неволі за-для використання в експериментах і навіть у військових цілях, а з 1990-х років їх виловлюють переважно для використання у «шоу дельфінів» та продажу по всьому світу. Так звана «дельфінотерапія» –  це, на жаль, поширена в регіоні практика, яку використовують для «відбілювання» експлуатації тварин. Експорт живих дельфінів із Чорноморського регіону триває і досі (нібито за участі народжених у неволі тварин). Раніше власники таких дельфінаріїв заявляли про створення «реабілітаційних центрів», щоб виправдати вилов живих дельфінів у дикій природі. Вилов живих тварин є особливо небезпечним для невеликих, здебільшого ізольованих спільнот дельфінів, бо порушує зв’язки та культурні традиції й руйнує соціальну структуру. 

Забруднення моря та евтрофікація 

Забруднення моря та евтрофікація (збагачення морської води біогенами) становлять однакову загрозу як для морських ссавців, так і для іншої біоти Чорного моря. Стійкі металеві та органічні хімічні забруднювачі, що походять від усіх видів промисловості по всій Європі, потрапляють у море з притоками річок, насамперед Дунаю. Токсичні сполуки накопичуються в тканинах тварин, і, з огляду на те, що дельфіни живуть досить довго (дикі афаліни в Чорному морі можуть доживати до 40 років і більше), з віком вони можуть погіршувати стан здоров’я окремих особин і призвести до передчасної смерті. Евтрофікована вода є середовищем, у якому добре розмножуються збудники хвороб, особливо якщо вони потрапляють туди зі стічними водами. Особливо небезпечними є тваринницькі господарства в прибережних районах, оскільки велика рогата худоба та свині можуть бути носіями багатьох збудників хвороб, спільних з морськими ссавцями. Деякі з них можуть бути спільними і для людей (наприклад, токсоплазма або бруцела). Крім того, у таких водах частіше трапляються цвітіння токсичних водоростей, що може становити смертельну небезпеку.

Підводний шум 

Підводний шум може бути смертельно небезпечним, якщо він імпульсний і дуже гучний (наприклад, підводний вибух), а якщо є фоновим і безперервним – суттєво заважає тваринам. Історично зафіксовано принаймні один випадок масової загибелі морських свиней внаслідок вибуху газової платформи в Азовському морі у 1982 році. Сейсмічні дослідження з пошуку нафти та газу (кількість яких зросла в останні роки), а також масштабне будівництво газопроводів можуть мати негативний вплив на морських ссавців, і контроль впливу такого будівництва – недостатній. Морський транспорт теж може турбувати китоподібних у таких районах, як Босфор та Керченська протока.

Випадки незвичайної масової загибелі спостерігалися в окремих районах Чорного моря або на всій його території протягом багатьох років: у минулому — у 1969, 1982, 1989–1991, 1994 та 2002 роках, але за останні двадцять років вони, очевидно, стали частішими і відбувалися у 2008, 2009, 2011–2013, 2016 та 2017 роках. Вони відрізнялися за видами, що постраждали (морська свиня, звичайний дельфін, обидва види або всі три види), за ураженою територією (наприклад, переважно Болгарія у 2016 році або північна частина Чорного моря, включаючи Румунію, у 2012 році) та за масштабами (найбільш смертоносні випадки припали на 2012 та 2017 роки). Причини цих випадків здебільшого залишалися нез’ясованими: у 2016 та 2017 роках підозрювали вірусні хвороби, але тоді не було знайдено переконливих доказів. Хоча під час таких подій багато тварин потрапляли у прилови рибальських сіток, сам по собі прилов не міг пояснити масштаби загибелі. Навпаки, хвороби чи інші аномальні стани роблять тварин більш вразливими до прилову.

Війна 

Окрім цих безпосередніх загроз останніх десятиліть, ще одна хвиля ризиків та небезпек внаслідок війни росії проти України, особливо з 2022 року. Рух військових кораблів, підводних човнів та літаків, запуски ракет і бомбардування, вибухи під водою або на поверхні моря стали джерелами безпрецедентного підводного шуму та стресу для морських ссавців. Морські міни, яких російський флот встановив у 2022 році щонайменше сотні, стали поширеним видом смертельно небезпечного морського сміття, яке зараз не закріплене і розкидане по всьому узбережжю Чорного моря; до цього додаються численні залишки нерозірваних боєприпасів, загублених на морському дні, і кожен вибух може призвести до вибухових поранень у морських тварин. Прорив Каховської греблі російською армією у 2023 році призвів до системної екосистемної катастрофи в північно-західній частині Чорного моря, де надходження патогенів та цвітіння водоростей загрожують біоті. 

Крім того, як зазначають Науковий комітет та країни – Сторони Конвенції ACCOBAMS, ризики, пов’язані з війною, не обмежуються самими бойовими діями і включають забруднення морського середовища, евтрофікацію, підвищений ризик інфекцій, підвищений ризик появи чужорідних видів, а також інша діяльність – будівельні роботи (особливо ті, що створюють підводний шум або змінюють морський ландшафт) або зміни судноплавних маршрутів. Це означає, наприклад, що нещодавнє будівництво мосту та греблі, а згодом – загороджувальних ліній із численних барж у Керченській протоці, яка є важливим місцем проживання та надзвичайно важливим міграційним коридором для китоподібних та їхньої здобичі, може становити для морських тварин навіть більшу загрозу, ніж самі бойові дії, але водночас це є актом війни, який слід розглядати та трактувати у контексті війни. Ще одним пов’язаним з війною небойовим інцидентом стало затоплення двох танкерів російського «тіньового флоту» у Керченській протоці у 2024 році, що призвело до найбільшого розливу нафти в історії Чорного моря.

На жаль, є дані про зростання смертності звичайних дельфінів та морських свиней у останні роки. У 2022 році на узбережжі Чорного моря було зафіксовано незвичайне зростання кількості випадків загибелі тварин на узбережжі та випадкового вилову китоподібних (переважно звичайних дельфінів та морських свиней) – саме в той час, коли розгорталося повномасштабне вторгнення росії на морі. Біологи та ветеринари зробили певні висновки, які зараз є предметом фахової дискусії. Ще кілька випадків незвичайної смертності було зареєстровано влітку 2023 року (після підриву Каховської греблі російською армією) та на початку 2025 року, після розливу нафти в Керченській протоці. Ще один епізод масової загибелі, що також зачіпає звичайних дельфінів та морських свиней, спостерігався влітку 2026. Численні патологічні знахідки цього року наразі вивчаються в кількох прибережних країнах.

З одного боку, кількість і частота таких подій викликають серйозне занепокоєння. З іншого боку, кожен випадок слід розглядати індивідуально, оскільки за кожним епізодом смертності можуть стояти складні фактори та причинно-наслідкові зв’язки.

Хто знає що робити?

Науковий комітет міжнародної угоди ACCOBAMS щодо охорони китоподібних Чорного і Середземного морів – це науковий орган, який надає державам – сторонам ACCOBAMS поради, як зменшити загрози для китоподібних у регіоні. І згідно ACCOBAMS, як раз для розуміння та управління наслідками війни та іншими впливами необхідні їх моніторинг, а також система реагування на випадки викидання на берег і дослідження патологій, і тут важливі спільні зусилля всіх країн Чорного моря. Заходи з розмінування необхідні як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі для зменшення численних загроз для китоподібних, іншої морської біоти та наукових досліджень. Створення нових морських природоохоронних територій матиме важливе значення для збереження китоподібних. Моніторинг тварин у неволі необхідний для запобігання незаконному вилову з дикої природи та незаконній торгівлі. Не можна допускати жодних виправдань чи винятків щодо вилову тварин з дикої природи для утримання в неволі під приводом заходів реагування на випадки викидання на берег.

Крім того, Сторони ACCOBAMS ухвалили резолюцію щодо післявоєнного плану для китоподібних Чорного моря, яка вимагає розробки дорожньої карти для пом’якшення наслідків військових дій для китоподібних, їхнього середовища існування та їхньої кормової бази, закликаючи Сторони впроваджувати заходи та дії незалежно від військової ситуації, а також реалізовувати наступне: 

1. Оцінка: 

• Моніторинг підводного шуму, хімічного і іншого забруднення та біологічних показників стресу у тварин доти, доки не буде очевидно, що вплив наслідків війни повернувся до довоєнного рівня;
• Збір та довгострокове зберігання зразків органів і тканин з метою якісного виявлення причин смерті;
• Оцінка втрат, збитків та потенційної можливості або необхідності відновлення видів, популяцій та оселищ;
• Виявлення та повідомлення про морські міни та боєприпаси, а також інші об’єкти на морському дні, що можуть становити загрозу для китоподібних та їхньої здобичі;
• Скринінг для виявлення забруднювачів, збудників хвороб та чужорідних видів, занесених внаслідок військових дій;
• Оцінка впливу на поширення та чисельність кормової бази китоподібних;
• Оцінка зростання ризику прилову та відповідних заходів щодо його зменшення.

2.Заходи: 

• Розмінування має вирішальне значення для здоров’я китоподібних та всієї морської екосистеми;
• Створення Сторонами нових морських акваторій під охороною на основі раніше визначених Важливих районів для морських ссавців;
• Реагування на випадки викидання тварин на берег і розширення можливостей проведення досліджень загиблих тварин;
• Розробка та впровадження заходів щодо зменшення приловів, зокрема тих, що спрямовані на подолання наслідків війни;
• Освітні та інформаційно-просвітницькі кампанії щодо морської екосистеми Чорного моря, яка перебуває під тиском, зокрема внаслідок військової діяльності;
• Післявоєнний авіаційний облік китоподібних у масштабі всього басейну;
• Спільні регіональні зусилля: міжнародні та транскордонні проєкти та угоди. 

Разом природні та антропогенні загрози – це серйозний виклик, але не вирок для дельфінів та морських свиней Чорного моря, і можливість захистити китоподібних у нашому морі –  у наших руках.

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА

Головне фото Івана РУСЄВА

Джерело: «Південь сьогодні»