На службі молодші називають її «мамою»: про військову зенітної ракетної Одеської бригади, яка відповідає за харчування бійців
Понад тридцять років у лавах Збройних Сил України, бойовий досвід і роки роботи з людьми – за плечима Аліни, командира взводу матеріального забезпечення одного з підрозділів 160-ї зенітної ракетної Одеської бригади. Про військовослужбовицю розповідають у пресслужбі бригади, передає видання «Південь сьогодні».
Разом із підлеглими Аліна відповідає за харчування бійців дивізіону та мобільних вогневих груп. Каже, що за роки у війську найбільше навчилася цінувати людей і відповідальність за них. «Мені дуже подобається працювати з людьми. За фахом я педагог, але після закінчення університету роботи за спеціальністю не знайшла. Мій чоловік – військовий, і в 1995 році я також пішла до Збройних Сил України», – коротко згадує Аліна про початок свого військового шляху.
За три десятиліття вона опанувала різні спеціальності – була топогеодезисткою, телефоністкою. У 2018–2019 роках брала участь в операції Об’єднаних сил на Донеччині. У складі підрозділу зенітного ракетного комплексу С-300 виконувала бойові завдання як старший оператор радіолокаційної станції.
Початок повномасштабного вторгнення росії застав Аліну на навчанні – вона проходила курси лідерства середнього рівня.
«У багатьох тоді було нерозуміння: як таке взагалі може відбуватися? Було відчуття несправедливості всього, що відбувається. І, звісно, переживання за рідних та побратимів, бажання бути поруч і допомагати», – згадує військовослужбовиця.
Її дивізіон із перших днів повномасштабної війни інтенсивно працював по повітряних цілях противника – знищував ворожі літаки та ракети. Згодом Аліну, як досвідчену й відповідальну військову, призначили командиром взводу матеріального забезпечення.
У підрозділі Аліну поважають, до її думки прислухаються, а молодші воїни по-доброму називають «мамою».
«Посада відповідальна. Але я вважаю, що передусім це відповідальність за людей. Як воїнів нагодуєш, від того залежить і їхній бойовий настрій. Тому намагаюся турбуватися про наших хлопців і дівчат так, як турбувалася б про своїх рідних», – говорить Аліна.
Сьогодні її найбільше бажання таке саме, як у мільйонів українських родин – довгоочікувана Перемога.
«У нас одне побажання – щоб ця війна якнайшвидше завершилася нашою Перемогою, щоб захисники і захисниці, сини й доньки повернулися живими та здоровими до своїх родин. І для цього докладаємо всіх зусиль», – каже Аліна.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – 160-ї зенітної ракетної Одеської бригади
