14 вересня відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, присвячене «невідкладним завданням гуманітарної та інформаційної політики на Одещині в контексті національної безпеки та цілісності українського культурно-інформаційного простору». Про те, які вагомі для Одеської області, а зокрема її півдня, порушувалися питання, розповіла у своєму дописі заступниця директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації Ярослава Різникова.

«Саме вже формулювання теми багато про що говорить. Бо мова, культура, історична пам’ять, інформаційний простір, національні спільноти, релігійне середовище сьогодні вже неможливо розглядати як другорядні, «мирні» сфери державної політики. Особливо тут, на Півдні. Одещина живе не лише під загрозою ракет і шахедів. Вона залишається одним із головних об’єктів російського гуманітарного та інформаційного впливу, який формувався десятиліттями, а подекуди – століттями», – зазначила Ярослава Різникова.

Нардеп Володимир В’ятрович зазначив, що попри величезні зрушення в національній свідомості після початку повномасштабної війни, звільнення Одещини від впливів «русского міра» залишається незавершеним і непослідовним. Він говорив про імперські маркери, які досі залишаються в публічному просторі Одеси, російську мову як один із засобів конструювання міфу про «російську Одесу», вплив російської церкви на релігійні питання та особливу вразливість півдня області.

Південь Одещини потребує нових рішень в напрямку національної єдності

Південь Одеської області, зі слів Ярослави Різникової, став одним із найгостріших блоків дискусії. Про це говорили ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету Ярослав Кічук, директорка ВГО «Не будь байдужим!» Оксана Левкова, секретар Одеської єпархії ПЦУ Теодор Оробець, засновниця та генеральна директорка МЕКФ «ОКО» Тетяна Станєва та інші.

«Йшлося не лише про інформаційну, а й про транспортну, культурну та психологічну віддаленість південних районів області від решти країни. Тут перетинаються одразу кілька викликів: прикордонне розташування, сильний сигнал іноземних мовників, етнокультурна специфіка, слабкість локальних медіа, потреба в українському культурному продукті», – пише Ярослава Різникова.

На думку посадовиці, на півдні Одещини варто значно ширше використовувати внутрішню мобільність як інструмент національної єдності. Зокрема йдеться про обміни між громадами, поїздки школярів, молоді, ветеранів, популяризацію української культурної спадщини Придунав’я. Для цього, наголошує вона, потрібні чіткі інфраструктурні рішення.

Мовна ситуація в Одеській області

На питаннях мовної ситуації зауважила представниця Уповноваженої з захисту державної мови Анна Неруш, яка наголосила на необхідності реального, а не формального виконання мовного законодавства та формування повноцінного українськомовного середовища – передусім у публічній сфері й освіті.

Депутатка Одеської обласної ради Ярослава Вітко-Присяжнюк звернула увагу на розрив між наявністю мовних програм і їх реальним наповненням: станом на квітень такі програми мали лише 39 із 91 громади області, а у 2025 році фактично фінансували відповідні заходи лише дев’ять громад. Особливо гостро, на її думку, проблема відчувається в освіті, де українська має бути не лише мовою уроку чи офіційного документа, а повноцінним середовищем дитини.

Саботаж деколонізації

Голова ГО «Історія. Культура. Демократія» Артем Карташов зупинився на проблемах деколонізації публічного простору Одещини. На його переконання, головна проблема сьогодні вже не у відсутності правових підстав для деколонізації, а в саботажі або затягуванні виконання ухвалених рішень. Саме так він оцінював ситуацію з низкою пам’ятників і меморіальних дошок, які підпадають під дію законодавства, але досі залишаються на місці.

Комплексний підхід та потрібні кроки

Водночас Ярослава Різникова у своєму виступі зосередилася передусім на необхідності системного підходу до гуманітарної політики на Півдні.

«Принципово важливо, щоб ми не розкладали цю проблему на окремі папки: тут – мова, тут – деколонізація, тут – національні спільноти, тут – медіа, тут – релігія. Насправді маємо працювати комплексно, формуючи цілісну політику. Тому закликала розглядати південь України, зокрема Одещину як окрему територію інформаційної безпеки держави, із відповідною державною політикою та фінансуванням», – пише заступниця директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОВА.

На думку посадовиці, потрібен повний аудит ситуації – своєрідна «карта інформаційної вразливості Півдня України» – до рівня конкретного населеного пункту.

Окремо Ярослава Різникова зауважила на необхідності підтримки місцевих медіа, а також мов національних спільнот.

«Їх стає менше, бракує кадрів і ресурсів, скорочується виробництво власного локального контенту. Тому запропонувала розглянути можливість окремої конкурсної програми підтримки локальних медіа прикордонних територій, зокрема виробництва суспільно значущого українського контенту, зокрема й мовами національних спільнот. Це особливо важливо для багатонаціональної Одещини. Наше завдання – не уніфікувати її культурне розмаїття, а об’єднати його навколо української державності. І тут, переконана, має працювати принцип: мови національних спільнот не повинні бути каналом входження російських наративів – вони мають ставати каналом поширення українського змісту», – зазначає посадовиця.

«Гуманітарна стійкість Півдня України»

У підсумку посадовиця зазначила, що питання мовної та релігійної політики, інформаційної безпеки, підтримки локальних медіа, деколонізації, національної пам’яті, роботи з національними спільнотами, створення українського культурного продукту та інтеграції півдня області необхідно об’єднати в окремому міжвідомчому документі «Гуманітарна стійкість Півдня України» з відповідним фінансовим ресурсом. Це, вважає Ярослава Різникова, дало б змогу перейти від фрагментарних рішень і окремих ініціатив до цілісної державної політики.

«Південь України сьогодні – це не периферія гуманітарної політики. Навпаки, саме тут значною мірою вирішується, чи зможемо ми остаточно зруйнувати російські міфи і наповнити цей простір власною історією, культурою, мовою та сенсами. Гуманітарна політика тут давно стала питанням національної безпеки».

До обговорення долучилися члени Комітету народні депутати Ярослав Юрчишин, Юрій Павленко, Євгенія Кравчук, керівники районних державних адміністрацій півдня Одещини, представники Державного агентства розвитку туризму України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Міністерства культури України, Оперативно-тактичного угруповання військ «Одеса», Українського культурного фонду, Українського інституту національної памʼяті, Державного комітету України з питань телебачення та радіо, Центру протидії дезінформації РНБО, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, громадський сектор.

Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – з допису Ярослави Різникової

Джерело: Південь сьогодні