Куяльницький лиман пересихає: що загрожує унікальній водоймі Одещини
Легендарний курорт Одещини
Куяльницький лиман на Одещині простягається приблизно на 28 кілометрів. Він відомий надзвичайно солоною ропою, сульфідно-муловими грязями та мальовничими заходами сонця. За свою історію водойма встигла побувати важливим торговельним місцем, відомим курортом і об’єктом природоохоронного значення. Нині ж перед лиманом постала серйозна проблема — обміління.
Куяльницький лиман сформувався на місці давньої морської затоки. Поступово гирло Великого Куяльника відокремилося від Чорного моря, а між водоймою та морем утворився Пересип. Вода почала активно випаровуватися, через що концентрація солей зростала, а на дні накопичувалися шари мінералізованих лікувальних грязей.
Територія навколо лиману свого часу мала важливе торговельне значення. Через неї проходили маршрути, що сполучали внутрішні райони з Причорномор’ям. Дослідники припускають, що один із давніх водних шляхів міг проходити через Рось, Південний Буг, Кодиму та Куяльник до Чорного моря.
У 1833 році доктор медицини Ераст Андрієвський переконав графа Воронцова відкрити тут грязелікарню. Того ж року князь Іван Жевахов передав місту понад шість десятин землі біля лиману для облаштування купалень.
Будівництво розпочалося в червні 1833 року. Перший лікувальний заклад був досить простим: тут облаштували приміщення для теплих грязьових і піщаних ванн, а також намет для холодних купань. Лікуванням керував Ераст Андрієвський. Він спостерігав за пацієнтами та намагався визначити, за яких захворювань процедури можуть бути найбільш ефективними.
Популярність Куяльника швидко зростала. У другій половині XIX століття сюди приїздили не лише жителі Одеси, а й пацієнти з інших регіонів та з-за кордону. На початку XX століття курорт уже мав розвинену інфраструктуру: санаторії, дачі, ресторани, пошту, телеграф, бібліотеки та майданчики для концертів.
Куяльницький лиман почав пересихати
Сьогодні однією з головних проблем Куяльника залишається нестача води. Лиман живиться переважно підземними водами, атмосферними опадами та стоком Великого Куяльника й інших невеликих водотоків.
У посушливі періоди цього недостатньо. Випаровування з водойми може сягати близько 42 млн кубометрів на рік.
Водночас коливання рівня води є частиною природного циклу лиману. У періоди сильного обміління дно водойми оголюється, а на ньому утворюються соляні кірки.
На стан лиману також впливає діяльність людини. Серед проблем, на які звертають увагу екологи:
- обміління Великого Куяльника;
- незаконний видобуток піску;
- будівництво штучних дамб і ставків;
- скорочення природного стоку води до лиману;
- промисловий видобуток грязей;
- загальне зменшення водних ресурсів регіону.
Проблема обміління Куяльника виникла не сьогодні. У різні періоди розглядали можливість поповнення водойми морською водою. Лиман з’єднували з Чорним морем у 1907 та 1925 роках.
