Як діяти у перші хвилини після надзвичайної ситуації, не розгубитися у критичний момент, підтримати людину, що переживає стрес чи панічну атаку, та вчасно зупинити кровотечу — цьому сьогодні навчали мешканців Білгорода-Дністровського. У місцевій бібліотеці відбувся тренінг із кризового реагування, організований Центром психосоціальної підтримки спільно з інструкторами Товариства Червоного Хреста України. Захід відвідали й кореспонденти «Бессарабії INFORM». 

 

Практичний інтенсив об’єднав дві важливі теми — першу психологічну та домедичну допомогу. Під час тренінгу учасникам пояснювали, як діяти у різних надзвичайних ситуаціях, зокрема після вибухів та обстрілів, коли люди можуть переживати гострий стрес, ступор, паніку та шок або ж втратити свідомість чи отримати травму.

 

Психологиня Центру Олена Фомічова зазначила, що подібні заходи вже проводилися раніше, і висловила сподівання, що їх організовуватимуть й надалі на постійній основі. За її словами, у сучасних реаліях ці знання є необхідними для кожного з нас:

 

«Я вважаю, що в наш час кожен повинен знати і володіти цими навичками, щоб вони були запрограмовані, автоматичні, і можна допомогти іншим врятувати життя і стабілізувати емоційний стан», — прокоментувала спікерка.

 

Психологиня Центру психосоціальної допомоги Олена Фомічова та голова Білгород-Дністровської організації Червоного Хреста України Неля Корнієнко

Під час свого виступу Олена розповіла про принципи першої психологічної допомоги тим, хто переживає кризову подію. Вона зазначила, що головна мета — стабілізувати емоційний стан людини, повернути їй відносне відчуття безпеки та відновити контроль над ситуацією. Водночас психологиня наголосила: перш, ніж допомагати іншим, необхідно подбати про себе:

 

«Всім відомо, що буває приліт на приліт. Якщо брати вибухи, то коли один вибух, а потім — інший. Перше, що ми маємо розуміти — щоб вашому життю нічого не нашкодило. Яке основне гасло в медицині і в психології? “Не нашкодь”. Я, як психологиня, додаю: “Не нашкодь собі, а потім не нашкодь близьким”. Пам’ятаєте це правило кисневих масок у літаку? Спочатку собі, потім — дитині. І якщо ви в собі не впевнені, якщо ви в собі не стабілізовані, якщо у вас немає тієї внутрішньої опори, знань, і вас самих підтрушує, і ви не можете себе опанувати, то тоді спочатку треба стабілізувати себе», — промовила спікерка.

 

Після оцінки ситуації та перевірки безпеки вже можна встановлювати контакт із людиною, яка потребує допомоги. Саме цьому етапу спеціалістка приділила окрему увагу:

 

«Нам потрібно з людиною встановити контакт очі в очі. Людина в гострому стресі: вона може плакати, труситися, може кричати. Вона може бути небезпечною для вас. Тому вам також потрібно розуміти, чи варто вам взагалі, якщо ви в собі не впевнені, до неї підходити, — щоб не нашкодити собі у першу чергу. Але якщо це ваша близька людина або яку ви знаєте, або ви впевнені в собі, то ви підходите очі в очі і приймаєте контакт на рівні тіла: якщо людина сидить — ви сідаєте, якщо стоїть — ви стоїте», — пояснила експертка. 

 

Головне при цьому, за словами психологині, — спіймати погляд людини, говорити з нею тихо, спокійно та давати прості й чіткі інструкції:

 

«Я Олена. Ви мене чуєте? Я Вам можу допомогти. Не обов’язково бути психологом чи медиком. Головне — чітко та впевнено спіймати цей погляд. “Візьміть пляшку” — і людина сама бере цю пляшку, і це вже повертає їй контроль над ситуацією. “Відкрийте пляшку”, “випийте води” — ви надаєте такі прості інструкції, і це може вивести людину з цього коматозного стану до стану “тут і зараз”, і вона прийде до себе». 

 

Олена Фомічова

Після встановлення контакту фахівчиня рекомендувала налагодити активне слухання: уважно, не засуджуючи та поважаючи її почуття, вислухати людину та за потреби допомогти зв’язатися з родичами чи звернутися до медиків.

 

Психологиня також ознайомила учасників тренінгу із простими техніками самодопомоги, які сприяють зниженню рівня стресу. Так, вона продемонструвала вправи дихання животом та заземлення, пояснивши, що такі методики можуть допомогти повернути контроль над власними емоціями у кризовий момент.

 

Другий блок тренінгу був присвячений першій домедичній допомозі, алгоритм надання якої на практиці продемонстрували інструктори міської організації Червоного Хреста України.

 

Спікери пояснили, як визначити, чи перебуває людина у свідомості, перевірити наявність дихання за допомогою методу «чую, бачу, відчуваю», правильно викликати екстрені служби та перевести постраждалого у стабільне бокове положення, якщо він непритомний, але дихає.

 

«Руку кладемо на грудну клітину, вухо — на 3-5 сантиметрів до носа, очима дивимося, піднімається рука чи ні. За 10 секунд ми повинні почути 2-3 повних вдихи. Людина дихає. Що ми можемо зробити далі? Ми рекомендуємо перевести людину у відновне положення або, простими словами, на бік. Та подзвонити у швидку допомогу», — розповів інструктор. 

 

Учасникам також пояснили принцип зупинки кровотеч. Представники Червоного Хреста розповіли, як правильно накладати тиснучу пов’язку собі та і іншим, а також продемонстрували, як за допомогою підручних матеріалів зробити саморобний джгут-закрутку у випадку сильної кровотечі та чому після цього важливо зафіксувати час його накладання:

 

 «Якщо раптом сильна кровотеча і наша тиснуча пов’язка не допомогла, ми використовуємо турнікет. Але мало в кого є турнікети з собою. Але тканину можна знайти скрізь. Для цього ми рекомендуємо саморобний джгут-закрутку… Далі необхідно вказати час накладання джгута. Якщо хтось інший буде допомагати, то він може подивитися. Тримати таку саморобну джгут-закрутку можна не більше, ніж півгодини. Тому що може бути відмирання тканин. Якщо за півгодини ми не дісталися до медпункту, швидка не приїхала, а нам ще далеко, то ми можемо трохи послабити, кровотеча відновиться, і далі закрутити знову і зазначити новий час», — пояснив інструктор.

 

Голова Білгород-Дністровської організації Червоного Хреста Неля Корнієнко у коментарі журналістам окремо зазначила, що зазвичай люди володіють знаннями з надання домедичної допомоги рівні теорії, однак у критичній ситуації цього може бути недостатньо:

 

«Я знаю — це одне, а коли руки роблять — це зовсім інше. Ситуації бувають надскладні, дуже стресові і людина, як правило, забуває. А руки, як знають, вони зроблять все, як потрібно», — підсумувала пані Неля.

 Джерело: bessarabiainform.com