Коричневий, іржавий або насичено-помаранчевий відтінок деяких дрібних солоних лиманів і відшнурованих озер на піщаному пересипі у Національному природному парку “Тузлівські лимани” – це результат бурхливого розвитку специфічних мікроорганізмів, які адаптувалися до життя у надсолоній воді. Про це розповів працівник нацпарку, еколог Іван Русєв, передає “Бессарабія INFORM”.

Одноклітинна водорість Dunaliella salina. Це головний “художник” солоних водойм. Сама по собі ця мікроводорість зелена, оскільки має хлорофіл. Але коли температура води підвищується, а сонячного світла стає більше, водорість починає активно розмножуватися — квітнути.

Щоб захистити себе від надмірного ультрафіолетового випромінювання та високої солоності, Dunaliella salina починає масово виробляти бета-каротин (той самий пігмент, що робить моркву помаранчевою). Коли мільярди цих клітин знаходяться у воді, вона набуває відтінків від жовто-коричневого до яскраво-цегляного чи навіть рожевого.

На мілководді під палючим сонцем ультрафіолет стає смертельним. Бета-каротин працює як оптичний фільтр — він поглинає надлишок світла, захищаючи хлорофіл та ДНК водорості від руйнування.

Поруч із водоростями у такій воді живуть екстремофіли — мікроорганізми (зокрема, галоархеї типу Halobacterium), які обожнюють сіль. Прогрівання мілководних лиманів запускає їхнє швидке розмноження, і їхні червоні та рожеві пігменти, змішуючись із зеленуватим чи жовтим фоном води, візуально дають брудно-коричневий або іржавий колір.

«Згодом, коли вода прогріється ще сильніше, а концентрація солі через випаровування стане екстремальною, цей коричневий колір часто переходить у фантастичний яскраво-рожевий або червоний. Справжня жива хімічна лабораторія просто неба», – зазначив Іван Русєв.

 Джерело: bessarabiainform