Новий господар дунайських плавнів: японська креветка масово заселяє водойми півдня Одещини
Жителі Придунав’я вже звикли до того, що в їхніх сітках і ятерах дедалі частіше з’являється незвичний улов. Замість звичних дунайських раків місцеві рибалки все частіше дістають великих, прозоро-зеленкуватих ракоподібних. Мова йде про річкову японську креветку (Macrobrachium nipponense), яка за лічені роки перетворилася з екзотичного «прибульця» на повноправного мешканця Кілійського гирла та придунайських озерах. Наскільки серйозною є експансія цього виду та чи варто готуватися до промислового вилову екзотичного делікатесу на півдні Одещини, розповіли в Державному агентстві меліорації та рибного господарства України.
Днями фахівці Чорноморського відділу Інституту рибного господарства, екології моря та океанографії (ІРГЕМО) завершили серію комплексних досліджень у дельті Дунаю. Науковці намагаються оцінити реальні масштаби популяції азіатського вселенця. Головна мета експедицій — отримати точні дані про чисельність, біомасу та географічний розподіл креветки. На основі цих матеріалів Міністерство аграрної політики та Держрибагентство розроблятимуть офіційні рекомендації та ліміти на спеціальний вилов цього виду на наступний рік. Під час моніторингу науковці оцінюють темпи розмноження рачка, його розмірно-вагову структуру та плодючість. З’ясувалося, що в умовах Бессарабії іноземна креветка почувається навіть краще, ніж на своїй історичній батьківщині.
Всупереч красивим легендам про те, що креветка припливла до Придунав’я напряму з Токійської затоки у баластних водах суден, історія її появи набагато прозаїчніша. Ще у 1960–1980-х роках цей вид масово завозили до Радянського Союзу для експериментів з аквакультури. Вона чудово очищувала та заселяла теплі водойми-охолоджувачі теплових та атомних електростанцій. Згодом через паводки та природні водотоки креветка потрапила у верхню течію Дунаю та Дністра і почала свій переможний марш на південь — ближче до теплої та багатої на корм Бессарабії.
Дослідження показують, що кліматичні зміни останніх років та висока температура води влітку створили для східної креветки ідеальний «курорт» у пониззі Дунаю. Ба більше, місцева популяція демонструє аномальні для свого виду розміри. В Азії максимальна довжина самців рідко перевищує 86 мм, а самок — 75 мм. У дунайських плавнях рибалки та науковці фіксують гігантів: самці виростають до 115 мм, а вага окремих особин сягає майже 13 грамів. Період відкладання ікри у дунайської креветки триває з червня по жовтень з піком у липні-серпні. За один раз самка виносить від 300 до 2000 ікринок, що забезпечує геометричне зростання популяції.
Для дикої природи Придунав’я такий агресивний сусід — це серйозний виклик. Японська креветка є надзвичайно пластичною та всеїдною. Вона активно виїдає кормову базу, створюючи жорстку конкуренцію для корінних дунайських видів — наприклад, для нашого традиційного вузькопалого рака. З іншого боку, Бессарабія завжди вміла перетворювати природні виклики на гастрономічні фішки. Сьогодні «дунайську креветку» вже активно продають на місцевих базарах. За своїми смаковими якостями вона нічим не поступається морським аналогам, а її м’ясо вважається дуже цінним. На одеських та ізмаїльських прилавках вартість свіжого локального делікатесу подекуди сягає солідних сум, а місцеві господині вже адаптували під неї рецепти традиційного плову та юшки. Очевидно одне: вигнати японську креветку з Дунаю вже не вдасться. Тож завдання науковців ІРГЕМО — допомогти державі правильно врегулювати її вилов, щоб перетворити екологічну проблему на прибуткову галузь для місцевих рибалок.
