В Одесі кожен рятувальник має свій унікальний шлях до професії, але всіх їх об’єднує одне — готовність ризикувати собою заради інших. Вогнеборець Олег Монталіон уже сім років служить у лавах ДСНС. До цього його життя було міцно пов’язане з морем: кілька років він ходив у рейси моряком. Саме морська служба навчила чоловіка витримки, суворої дисципліни та вміння миттєво приймати рішення в екстремальних ситуаціях. Проте з часом Олег відчув, що його справжнє покликання — допомагати людям на суходолі. Остаточно змінити курс допомогли друзі-рятувальники, і, побачивши їхню роботу зсередини, одесит без вагань залишив море.

Про це повідомили в пресслужбі ДСНС в Одеській області.

За роки служби Олег пройшов через найскладніші випробування. Одним із перших серйозних шоків для нього стала масштабна трагедія в коледжі на вулиці Троїцькій. Рятувальники тоді працювали в пекельних умовах: суцільний дим, паніка та аварійні перекриття. Найстрашнішим спогадом, який неможливо стерти з пам’яті, залишається пошук загиблих студентів і викладачів між зруйнованими поверхами. Тоді пожежа забрала 16 життів, серед яких був і колега-рятувальник.

З початком повномасштабного вторгнення навантаження на одеських вогнеборців зросло в рази. Олег із дружиною одразу вирішили залишитися в рідному місті. Найчорнішим днем за весь час великої війни для чоловіка стало 15 березня 2024 року. Перебуваючи вдома після зміни, він почув потужний приліт, а за кілька хвилин після звуку сирен — повторний підступний удар. Розуміючи, що на місці вже працюють його побратими, Олег негайно вирушив туди як доброволець. Наслідки того подвійного удару зафіксувалися в пам’яті назавжди: кров, поранені та тіла загиблих на дорозі. Того дня одеська родина ДСНС втратила двох своїх героїв, а ще вісім отримали важкі поранення.

Попри щоденний біль, психологічний тиск та втому, Олег Монталіон продовжує тримати стрій. Він зізнається, що найбільша радість у його роботі — це врятовані життя. Рятувальник досі з теплотою згадує, як після влучання ворожого дрона в житлову багатоповерхівку вони з колегами виводили під руки безпорадну літню жінку та на руках виносили травмованого чоловіка. Очі тих людей, сповнені щирої вдячності, дають сили працювати далі. Сьогодні ж одеський вогнеборець має одну найбільшу мрію — якнайшвидша перемога України, щоб люди нарешті перестали прокидатися від вибухів, а над містом панував спокій.

Джерело: volnorez.com.ua