20 травня 2025 року сплив встановлений законом термін, упродовж якого Українська православна церква (УПЦ) мала добровільно розірвати зв’язки з російською православною церквою (РПЦ). Однак більшість парафій УПЦ на Одещині продовжують працювати без змін – зокрема, уникаючи публічної позиції щодо впливу москви. У храмах досі лунають молитви за «землю російську», фіксуються випадки дискримінації родин українських військових, а кількість переходів громад до Православної церкви України (ПЦУ) залишається мізерною. Ситуацію на Одещини обговорювали під час ефіру «Українського Радіо. Одеса» за участі посадовців та представників ПЦУ, пише «Суспільне Одеса», передає видання «Південь сьогодні».

Закон, який у народі назвали «про заборону РПЦ в Україні», не передбачає миттєвої заборони УПЦ, розповідає керівник Державної служби з етнополітики і свободи совісті Віктор Єленський. Натомість зараз розпочалося дослідження діяльності УПЦ, яке триватиме 1,5–2 місяці (до липня-серпня 2025 року). Перевірка зосереджена на Київській митрополії УПЦ як юридичній особі, говорить Єленський.

«Українська православна церква як об’єднання не є юридичною особою, але представляє її назовні. Керує всіма єпархіями, парафіями, братствами, сестринствами, монастирями цієї церкви Київська митрополія», – каже Єленський.

Якщо зв’язки з РПЦ підтвердяться, УПЦ отримає припис із зазначенням порушень і час на їх усунення. У разі невиконання держслужба звернеться до суду, говорить Єленський:

«Суд, і тільки суд, як це має бути в демократичному суспільстві, встановить, чи дійсно ця юридична особа дійсно пов’язана з забороненою в Україні релігійною організацією, тобто РПЦ».

Єленський наголошує, що держава не втручається у віросповідання чи літургійні практики УПЦ:

«Українська держава не вимагає від УПЦ ані те, щоб вона зрадила православ’я, ані те, щоб вона змінила свої літургійні звичаї, ані те, щоб вона змінила календар, скажімо, з Юліанського на Новоюліанський, ані те, щоб вона змінила мову богослужіння, наприклад, з церковно-слов’янської на українську, ані те, щоб вона самочинно проголосила автокефалію, ані те, щоб вона стала частиною іншої церкви. Але тільки те, щоб вона розірвала свій зв’язок, вийшла зі складу російської церкви».

Станом на 2019 рік на Одещині було зареєстровано 608 парафій УПЦ. З того часу зафіксовано тільки 14 переходів до ПЦУ, тоді як по Україні таких переходів понад 1900, говорить Єленський:

«Він (процес переходу, — ред.) залежить від багатьох чинників: від настроїв в самій громаді, від настроїв священика, від настрою керуючого єпархією, від місцевої влади».

На Одещині, як і на Херсонщині, Донеччині та Дніпропетровщині, кількість переходів мінімальна, на відміну від Львівської чи Івано-Франківської областей, де парафій УПЦ не залишилося, зазначає Єленський.

За словами секретаря Одеської єпархії ПЦУ Теодора Оробця, в одному з одеських храмів лунали молитви за «землю російську»:

«Наприклад, в Одесі в одному з храмів на початку війни і навіть минулого року була цілодобова молитва. Ну, нібито за мир. Я послухав і почув ці кліше російські – збережи землю російську, просвіти народ русський, щось таке, я вже не пам’ятаю».

Також є випадок дискримінації захисників України, каже Оробець. За його словами, жінці відмовили у хрещенні дитини лише тому, що її чоловік перебуває на фронті. У церкві заявили, що хрестини можуть відбутися тільки за участі батька, тож запропонували повернутися, коли той приїде. Така вимога, на думку Оробця, є абсурдною, адже фактично карає родину за те, що батько воює за країну.

«Немає такого правила, тут взагалі не йдеться, тут і кум може домовлятися, і тато, і мама, і будь-хто. І в телефонному режимі, і на почту написати можна, і особисто прийти», – наголошує Оробець.

Закон дозволяє притягати до відповідальності за пропаганду «русского міра», говорить Єленський:

«Якщо релігійна організація використовується для пропаганди ідеології руського міра, то при встановленні такого факту чи фактів неодноразового використання цієї релігійної організації для пропаганди ідеології «руського міра», державна служба з етнополітики та свободи совісті, яку я представляю, повинна звернутися до суду про припинення такої організації».

Єленський нагадує, що підпорядкування РПЦ не є частиною православного віровчення. Упродовж 2022–2024 років понад 400 священнослужителів Української православної церкви зверталися до митрополита Онуфрія із закликом скликати собор і остаточно розірвати зв’язки з Московським патріархатом.

Одеська єпархія УПЦ утримується від офіційних коментарів. Водночас, за інформацією анонімного джерела серед діячів УПЦ на Одещині, ситуація викликає напруження і всередині самої церковної спільноти.

«Українська православна церква нічого не робитиме, просто продовжуватиме свою звичну діяльність, а закон про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій вони взагалі вважають незаконним, тобто нелегітимним», – розповіло анонімне джерело.

Теодор Оробець відзначає зростання кількості вірян Православної церкви України, особливо після початку повномасштабного вторгнення. За його словами, дедалі більше людей шукають не лише духовну опору, а й ідентичність.

«Кількість вірян дуже різко зросла, особливо в 22-му році це було помітно.Якщо мені в вівтар чи на молитву, на молебень подають 40 записок, то з них одна, дві, ну три могло бути написані російською мовою з сорока. Отак, це найбільше 10%. У 2022–2023 роках частка російськомовних записок зросла до 25–30%, але потім люди почали переходити на українську», – розповів Оробець.

Заборона УПЦ можлива лише за рішенням суду, якщо буде доведено її зв’язки з РПЦ або антидержавну діяльність. Якщо УПЦ розірве зв’язки з РПЦ, вона зможе діяти без обмежень. На Одещині, де більшість історичних храмів належать УПЦ, рейдерських захоплень не буде, наголошує Єленський:

«Усе має відбуватися у правовому полі. Україна відстежуватиме організації, що співпрацюють із державою-агресором, щоб захистити національну безпеку, зберігаючи принципи демократії та свободи совісті».

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: «Південь сьогодні»