В ніч на 3 березня 2022 року катер «Слов’янськ» здійснював розвідку в районі Кінбурнської коси. Близько 12:30 години у правий борт в район машинного відділення влучила ракета X-31, випущена літаком рф. Після цього катер почав тонути. Екіпаж розпочав екстрену евакуацію, на той час температура води складала приблизно 4-5 градусів тепла. В ході пошуково-рятувальної операції вісім членів екіпажу вдалося врятувати, а 11 моряків зникли безвісти.

7 травня близько 10:30 під час штурму острова Зміїний, за 20 метрів від острова, десантно-штурмовий катер «Станіслав» був уражений російською ракетою, випущеною з літака. Ракета влучила в машинне відділення, після чого впродовж 20 секунд катер затонув на глибині близько 20 метрів. Трьох членів екіпажу вдалося врятувати. 

З неофіційних джерел родинам безвісти зниклих військових моряків відомо, що росіяни брали полонених. Однак ані про кількість, ані кого саме – їм невідомо. Офіційна інформація щодо долі захисників наразі відсутня – жодних підтверджень полону від Міжнародного Комітету Червоного Хреста немає. Зокрема невідомість пов’язана із тим, що для детального обстеження затонулих катерів ключовим є «режим тиші» на морі.

Родини зниклих безвісти військових моряків заснували ГО «Об’єднані морем» та щонеділі в Одесі та Подільську виходять на акції-нагадування, аби розповісти суспільству про Героїв, доля яких і досі залишається невідомою. Детальніше про екіпажі військових катерів «Слов’янськ» і «Станіслав» та про акції-нагадування журналісти видання «Південь сьогодні» писали раніше. З публікацією можна ознайомитися за посиланням.

Родини вірять у те, що їх близькі живі. З надією на це на сторінці ГО «Об’єднані морем» публікуються вітання моряків із Днем народження. У громадській організації сподіваються, що незабаром хлопці зможуть ознайомитися з теплими побажаннями. Водночас таким чином родини ще раз нагадують суспільству про Героїв.

26 червня був День народження командира ДШК «Станіслав» Олександра Сухорукова, що захищав Зміїний та південь України.

Олександр народився 1998 року в місті Каховка Херсонської області, яке ворог окупував у перший день повномасштабного вторгнення. Після закінчення Одеської морської академії підписав контракт з ВМСУ.

Від початку повномасштабного вторгнення боронив рідну землю від ворога на десантно-штурмовому катері «Станіслав».

7 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання з відбиття острова Зміїний, катер був атакований ворожою авіацією, отримав складні ушкодження та затонув. Олександр, разом з ще трьома членами команди, вважається безвісти зниклим.

У ГО «Об’єднані морем» пишуть, що на Олександра чекають близькі й рідні. І звісно ж мати, якій довелося покинути рідну домівку через окупацію. Для неї це вже четвертий День народження, коли вона не може привітати свого сина теплими материнськими обіймами та лагідним словом. Проте, пані Інна сповнена надії та віри в те, шо це неодмінно станеться, адже Сашко – це її міць, опора та життєва сила!

«Бажаємо Олександру скорішого повернення додому, сил та витримки аби пройти цей надважкий шлях. З Днем народження, наш командир!» – написали учасники ГО «Об’єднані морем».

30 червня День народження Дмитра Толкачова, який проходив службу на патрульному катері «Слов’янськ» на посаді старшого оператора бойового управління.

«Найбільшою мрією його матері Тетяни Толкачової є обійняти свого первістка. Живим. Вдома. Особливо в день, коли вона вперше в житті притиснула сина до грудей. Проте, на жаль, вже четвертий рік це неможливо і материнське серце від того крається болем. Через невідомість. Через тишу, що кричить пустотою…» – написали на сторінці організації учасники ГО «Об’єднані морем».

Дмитро Толкачов народився 30 червня 2002 року на Одещині. У 2021 році закінчив Чорноморський морський фаховий коледж ОНМУ. 1 квітня 2021 року вступив до лав ЗСУ та підписав контракт.

Від 3 березня 2022 року, коли ворожа авіація атакувала катер під час виконання бойового завдання, доля Дмитра та ще десяти членів команди катеру невідома.

Родина Дмитра не втрачає віри в його повернення додому і докладає максимум зусиль для того, щоб це нарешті здійснилося.

«Димончик, як любляче називають тебе побратими. Медвежонок, як лагідно відгукується мати одного з них. Веселий, усміхнений, позитивний. Тримайся, будь ласка. Сил, терпіння та міцного здоров’я тобі! Повертайся додому, тут на тебе чекають. Адже твоя мужність – наша сила», – зазначили учасники громадської організації.

Джерело: «Південь сьогодні»