Сьогодні, 19 червня, у стінах Болградської гімназії імені Георгія Раковського відбулася зворушлива та скорботна подія – церемонія відкриття меморіальної дошки на честь загиблого воїна, випускника закладу, Олександра Анатолійовича Шамшуріна. Про це повідомляє «Бессарабія INFORM».

 

Під трагічні звуки пісні «Плине кача» учні, вчителі, ветерани, представники влади та громада зібралися, аби вшанувати пам’ять Героя, який, як і тисячі інших синів України, віддав найдорожче — життя, захищаючи рідну землю.

 

Олександр народився 14 березня 1985 року в місті Сарапул, але все його дитинство і юність пройшли тут, у Болграді. Саме тут він ступив за поріг першого класу гімназії у 1992 році, де здобував знання, будував мрії, ріс серед добрих людей. Вчителі пам’ятають його як тихого, вдумливого, щирого хлопця.

 

«Він був надзвичайно вихованим, розсудливим і щирим, – згадувала Олена Іванівна Колєва, його вчителька географії, – таких учнів не забувають».

 

Олександр захоплювався спортом, активно грав у футбол і баскетбол, обожнював туристичні походи. Після школи здобув юридичну освіту, працював, допомагав матері, мріяв про родину. Здавалося б — попереду ціле життя. Але війна перекреслила плани.

 

У жовтні 2023 року Олександр був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у складі 2-го механізованого батальйону, виконував бойові завдання на Куп’янському та Донецькому напрямках. 26 грудня 2024 року у районі населеного пункту Озарянівка Бахмутського району він загинув у бою під час штурму ворогом.

 

Йому було лише 39… У нього залишились мама, тітка, вірний кіт Семенович, посаджені власноруч кущі смородини під вікнами дому… І спогади — у кожному серці, де він жив, сміявся, допомагав, дружив, любив…

 

На церемонії мати воїна, Віра Олександрівна, відкрила меморіальну дошку синові, своїй єдиній дитині, яку безжалісно відібрала війна.

 

«Декілька років тому я стояла тут з промовою як класний керівник Ігоря Хіньова, який загинув в зоні АТО, й на честь якого ми відкривали меморіальну дошку. Ніколи не могла подумати, що буду стояти тут знову – на відкритті такої ж дошки пам’яті мого єдиного сина…. Не думала, що замість нього отримаю Знак Почесного гімназиста (посмертно). Мій син зробив все, що повинен був зробити… Я дякую всім за пам’ять… Я люблю тебе, сине», – ледь стримуючи сльози, сказала мати Героя.

 

Багато слів підтримки та вдячності за подвиг прозвучали в цей день від представників влади, ветеранської спілки, гімназії.

 

«Діти, тепер ми повинні жити не тільки за себе, а й за тих, хто не дожив, не долюбив заради нашого мирного майбутнього. Жити гідно», – звернулася до учнів директорка Болградської гімназії ім. Г. С. Раковського Сніжана Скорич.

 

У скорботній тиші присутні схилили голови. Хвилина мовчання — як крик душі. Як обітниця пам’ятати.

 

Вічна слава тобі, Олександре!

 Джерело: bessarabiainform