У травні 1985 року у Рені урочисто відкрили міський краєзнавчий музей. За чотири десятиріччя музею довелося багато чого пережити. Але сьогодні це не просто одна з будівель – це центр культурного життя міста. Завжди цікаві зустрічі, презентації, нові виставки та експонати. Музей справді став центром спілкування та культурного дозвілля для тих, хто любить свою землю, своє місто, свою історію та культуру. Тут сьогодні проводиться велика робота для накопичення та збереження історичних цінностей, спадщини і сучасності, а також просвітництва.

Привітати музей з ювілейною датою прийшли заступник міського голови Іван Стадніков, начальник управління культури, туризму, молоді та спорту Ренійської міської ради Антоніна Асаржі, колеги з обласного Центру національних культур, працівники міської бібліотеки, музейні активісти, мешканці міста.

Директор музею Галина Маратаєва розповіла присутнім про досягнення, проблеми, плани на майбутнє та багато іншого. Далі – інтерв’ю берегині музею Галини Василівни Маратаєвої.

«Приходьте до нас і ви пересвідчитесь – нам є чим пишатися»

– Музею Рені виповнилося 40 років. Ніби невеличка дата, але для нашого міста значуща. Галино Василівно, чи відчувається плин часу в стінах закладу?

– Так. Тут всюди історія, всюди спогади, що віддзеркалюють різні часи. Є стародавні артефакти, є сучасні експонати. За ними можна прослідкувати перебіг подій на нашій території, дізнатися про вплив на них особистостей, які жили в нашому краї, про розвиток регіону в різні історичні періоди, його економіку, культуру та мистецтво. Під час урочистих заходів з нагоди 40-річчя музею ми розповідали гостям про його створення, довгий шлях становлення і розквіту.

– Внутрішнє чудове перетворення музею ми бачимо. Ваша команда виконала велику роботу. А чим займається музей тепер, коли всі роботи з облаштування нових залів і експонатів ніби завершені?

– Робота не зупиняється. Постійно доглядаємо за експонатами, турбуємося про їхнє збереження, ведемо прийом і оформлення нових надходжень. Працюємо над інвентаризацією та поповненням нашої колекції у Реєстрі музейного фонду України з урахуванням порядку та основних вимог до організації обліку музейних предметів державної частини музейного фонду. Це кропітка і важлива робота, тому що Реєстр слугує для обліку, управління та збереження музейних експонатів. Це передбачає детальний опис кожного предмета чи документа, текстове фіксування історії його виникнення, часового формату існування, способу потрапляння в музей, його фотофіксацію тощо… На цей час опрацьована вже майже третина наших фондів.

– Галино Василівно, така робота потребує певних знань та великих зусиль…

– Так, намагаємось вивчати спеціальні документи, переглядаємо навчальні відеоінструкції та обов’язково радимось з іншими музеями та керівництвом. В мережі «Telegram» створено спеціальний чат для працівників музею, де надаються консультації та можна поставити питання по всіх напрямках роботи в Реєстрі.

А взагалі наші «музейники» слідкують за можливостями навчання на різних платформах онлайн курсів. Це і спеціальні знання, і багато корисних знань з питань обслуговування (безбар’єрність у музеях, робота з внутрішньо переміщеними особами, ветеранами воєн, людьми поважного віку тощо). У нас є сертифікати про закінчення курсів, і ми використовуємо ці знання в роботі.

Нам приємно, що до нас приходять люди за інформацією, за допомогою в написанні своїх родинних історій. Звідти і ми черпаємо щось нове для себе. В інтернеті можна прочитати багато різних думок щодо нашої роботи. Завжди реагуємо та запрошуємо до співпраці всіх, хто бажає викласти свій погляд, зробити зауваження чи запропонувати щось цікаве. Ми обов’язково врахуємо це у своїй діяльності. Можна підготувати безліч різноманітних тренінгів, брифінгів, конференцій, дискусій. Це піде тільки на користь справі.

– До речі, про роботу з людьми поважного віку. Громаді відомо про вашу спільну діяльність із групою «Клуб вихідного дня». Яка мета такої роботи? Чи збігається це з завданнями музею?

– Робота ця розпочалася ще в період мого директорства в бібліотеці для збільшення форм роботи і покращення співпраці із закладами та установами культури, національними товариствами, іншими спільнотами, для залучення до читання, охоплення мешканців соціокультурною діяльністю. І ось ця робота була перенесена мною в музей. Туризм, як напрямок музейної роботи, базується не тільки на прийомі гостей, а ще на прагненні наших мешканців та внутрішньо переміщених осіб отримувати нові знання, нові враження від відвідування історичних, пам’ятних місць, інформацію про видатні постаті, а головне – на бажанні проводити разом дозвілля в проєкті «Освітній туризм».

Ми готуємо матеріал про якесь місто, попереджаємо колег про наш візит, знайомимось з історією, культурою, мистецтвом, обмінюємось книгами, сувенірами, готуємо і узгоджуємо програму мандрівки. Основне, що нас цікавить, – видатні постаті, музеї, бібліотеки, театри, туристичні локації, пам’ятні місця, культурно-мистецькі заходи, зустрічі з колегами, обмін досвідом. Подорожуємо по місцях, пов’язаних з історією України минулих часів і сьогодення.

Окрім «Клубу», цікаві заняття відбуваються для людей поважного віку з вивчення іноземних мов, лекції, зустрічі, майстер-класи. Це «забирає» одну-дві години на тиждень. Музею це не шкодить, а людям корисно і цікаво. І, скажу чесно, доволі вигідно нашому музею, тому що всі відвідувачі є нашими справжніми друзями і завжди допомагають в ремонті, обладнанні куточків, облаштуванні та догляді за територією під час толок, у поповненні фондів новими експонатами, фотоматеріалами, записами спогадів та у пошуковій роботі.

– На вашій сторінці у Фейсбук можна прослідкувати і волонтерську роботу музею. Розкажіть трохи про це.

– Так, ми допомагаємо захисникам. Збираємо і відправляємо ласощі, ліки, донатимо кошти. І в цьому немає нічого особливого, адже це роблять всі громадяни України.

– У вашому музеї затишно, якось по-особливому почуваєшся, приємно ходити залами, оформленими з естетичним смаком. Це не комплімент, а констатація факту.

– Дякуємо. Ми любимо свій музей. Кожного дня сюди заходять нові люди, часто нас відвідують учні з вчителями, діти з батьками. І ми розуміємо, що наша робота потрібна. Обов’язково в музей приходять гості міста. З-поміж них військові, що перебувають або у відпустці, або на реабілітації, і знаходять час для культурного дозвілля. Для кожного в нас є яскрава листівка чи проспект про наше місто, музей. Їх виготовляємо самі. Хочемо, щоб перебування в музеї, у місті Рені запам’яталось і пригадалось через роки.

– І насамкінець питання – ваші плани на майбутнє? І де можна побачити анонси, оголошення про ваші цікаві заходи?

– Усі наші заходи анонсуємо на сторінці музею у Фейсбук «Рені. Музей. Культура спадщина» та на нашій дошці оголошень біля вхідних дверей.  Будемо продовжувати працювати над відкриттям нових експозицій, вести виставкову діяльність, науково-просвітницьку, пошукову роботу, роботу зі збереження об’єктів історії та культури, підтримувати співпрацю із засобами масової інформації, організовувати пересувні виставки, брати участь в конкурсах та проєктній діяльності.

Також плануємо закінчити роботу з класифікації та створенні внутрішньої бази. Для цього у сховищі проведемо ще не один місяць. Там ми робимо опис, складаємо картотеки. Все зберігаємо, всьому знаходимо місце, ведемо профілактичний огляд, ремонт тощо. Для нас усе цінне – від фотографій, скульптур, одягу, картин, нагород до маленьких вирізок із газет, листівочок, грамот, дипломів, афіш. Нами створено вже понад 70 тематичних папок. Їх назви: «Порт Рені», «Голодомор», «Особистості», «Етноси», «Захисники України», «Археологія», «Десант», «З історії речей», «Книга Пам’яті України», «Вулиці», «Будівлі», «Храми», «Культурна спадщина», «Я. Козир», «В. Кожокару» тощо.

Маємо, звісно, ще й інші плани. Хочеться мати в місті картинну галерею, бо зібрано вже багато робіт наших митців, і це потребує іншого формату, ніж історико-краєзнавчий музей.

Шановні ренійці! Приходьте до нас, щоб зустрітись з минулим, дізнатися цікаві факти з історії Ренійщини. В музеї ви пересвідчитесь – нам є чим пишатися, є кого шанувати і є заради чого працювати!

Бесіду вів Петро ХАДЖИ-ІВАН

Джерело: «Південь сьогодні»