Знамениті херсонські кавуни — чи будуть вони доступні цього року
Головним символом Херсона вже давно є кавун. Всі знають, що тільки там ростуть найсмачніші та найзапашніші баштанні культури. Через російську агресію родючі землі цього регіону потребують розмінування. Але попри це, аграрії виходять у поля і вирощують цю потрібну продукцію.
Чи цьогоріч будуть овочі та кавуни з Херсона? Про це журналісти Новини.LIVE запитали у заступника голови комітету Верховної ради з питань земельної та аграрної політики Степана Чернявського.
Аграрії Херсону
Втрата частини Херсонської області, одного з ключових овочевих регіонів України, стала не лише гуманітарним, а й економічним ударом для аграрного сектору. Саме Херсонщина до повномасштабного вторгнення забезпечувала країну значною частиною овочів, кавунів та баштанних. Після деокупації працювати на землі відразу теж не можна було через велику кількість мін і ракет, що не розірвалися. Однак багатьох аграріїв це не зупинило, і вони все ж таки почали обробляти поля.
"У Херсонській області вирощують, навіть самі розміновують землі. Хто ще на таке здатен, як не українці? Я туди виїжджав, і просто пишався тими людьми", — каже заступник голови комітету Верховної ради з питань земельної та аграрної політики Степан Чернявський.
Знамениті херсонські кавуни є, ось тільки їхня кількість незрівнянна з тим, що було до війни. Частина території досі ще не розмінована, а на деяких неможливо працювати через небезпеку обстрілів.
Вирощування на Одещині
Через тимчасову окупацію частини Херсонщини, агровиробництво, особливо овочеве, поступово почало зміщуватися на сусідні регіони — зокрема на південь Одещини. Збільшилася і кількість територій під баштанні культури. Як виявилося, кавуни, вирощені в нас, нічим не гірші за херсонські.
"Минулого року я був вражений: їду через Болградський район, у селищі стоять молоді хлопці, продають кавуни. Я зупинився, спробував — вони були не гірші, а навіть кращі, ніж херсонські. А хлопці кажуть — ми самі виростили. І це були ті самі фермери з Херсонщини, які переїхали й почали з нуля тут", — зазначив експерт.
Ця спонтанна міграція агровиробників — яскравий приклад того, як українське село адаптується до війни. Люди не чекають ідеальних умов — вони шукають землю, воду, ринок збуту. І коли все це є, запускають виробництво навіть під сиренами.
Підтримка від держави
Попри героїзм фермерів, державна підтримка все ж лишається критично важливою. Особливо — для аграріїв із прифронтових та деокупованих територій. За словами представника аграрного комітету, вже зараз реалізуються програми допомоги: зокрема — компенсація витрат на залізничні перевезення зерна.
"Зараз ми хочемо знизити тарифи на ж/д-перевезення, щоб аграрії з прифронтових територій могли перевозити зерно. Держава дотує — і це реальна допомога", — пояснює заступник голови комітету Верховної ради з питань земельної та аграрної політики Степан Чернявський.
Йдеться не лише про Херсонську область, а й про аграріїв з Донеччини, Запоріжжя та інших зон активних бойових дій. Якщо є хоч найменша можливість підтримати фермерів — держава намагається її реалізувати, адже це питання продовольчої безпеки.
