У помірних широтах холодні зими змушують кажанів мігрувати чи впадати у «сплячку». Нерідко трапляється, що для зимівлі кажани обирають собі парадні, балкони, квартири, підвали та горища у житлових будинках. Як пояснюють ветеринари, це відбувається через те, що людина руйнує їхні природні місця проживання. Внаслідок морозу залишені на вулиці кажани, яким не вдалося знайти вдалого сховища для зимівлі, приречені на загибель. Зауважимо, що усі 28 видів кажанів України занесені до Червоної книги. Отже, люди, які виявляють з похолоданням у своїх помешканнях цих «гостей» та викидають їх назад до вулиці, можуть наразити ссавців на смерть.

Порятунком кажанів займається Центр реабілітації рукокрилих Ukrainian Bat Rehabilitation Center. Восени цього року свою допомогу Центру запропонувала військовослужбовця Катерина Ротаренко. Нагадаємо, вона – уродженка міста Рені Ізмаїльського району – одна з військовослужбовців зведеної групи пошукових та евакуаційних заходів при Регіональному управлінні ТрО «Південь», учасниця гуманітарного проєкту «На щиті», яка разом з колегами працює на деокупованих територіях. Як виявилося, на той момент в Одесі не було жодного волонтера, який займався допомогою кажанам. Тож велика кількість рукокрилих провела цю зимівлю у військової. Про це Катерина розповіла журналістці видання «Південь сьогодні», а також зворушливою подією поділилася у своїх соцмережах.

Загалом допомогу отримали 27 кажанів. Більшість із них провели холодну пору року з Катериною, а частина – поїхали до Харкова.

«Майже кожного вечора я проводила з тими, кого більшість людей ніколи не бачила — з кажанами. Через теплу погоду їх часто знаходили в парадних, квартирах, на вулицях. І майже щотижня приносили нового: щойно один малюк засинав на зимівлю, вже з’являвся інший», – пише Катерина у своєму дописі.

Нещодавно врятованих кажанів військовослужбовиця випустила на волю – у Парку Перемоги в Одесі. Відбулося це у п’ятницю 18 квітня. Символічно, що якраз напередодні, 17 квітня, відзначався Міжнародний день визнання кажанів (або День вдячності кажанам – International Bat Appreciation Day), заснований Всесвітньою організацією з охорони кажанів. А вже у неділю ми відзначили Великдень.

«До Дня вдячності кажанам. Найкраща вдячність — це врятоване життя. Кілька місяців щоденного піклування — заради однієї секунди – польоту на волю», – пише Катерина Ротаренко.

В Українському центрі реабілітації рукокрилих пояснюють: насправді кажани– унікальна група ссавців. У процесі еволюції вони зайняли особливу екологічну нішу: усі європейські види рукокрилих – нічні мисливці на комах. В цьому й полягає одна з найважливіших їхніх ролей у природі – регуляція чисельності комах, в тому числі «шкідників» сільського та лісового господарства. Таким чином ці тварини економлять людству мільярди доларів, котрі могли б бути витрачені на пестициди. Лише один кажан може спіймати сотні комах на годину, а великі колонії ловлять тонни комах щоночі, в тому числі багато видів жуків та нічних метеликів і, звичайно ж, комарів. У тропіках фруктоїдні та нектароїдні види рукокрилих також відіграють роль у поширенні насіння та запиленні рослин, тим самим підтримуючи виживання тропічних лісів.

Цікаво, що кажани загалом живуть набагато довше, ніж більшість дрібних ссавців подібної ваги. Це пов’язано з уповільненим метаболізмом та здатністю впадати у сплячку. У мігруючих видів – від 5 до 10 років. Осілі види живуть трохи довше – до 25.

Багато видів рукокрилих можна зустріти зокрема на Одещині, про що розповідали у ГО Rewilding Ukraine. На зимівлю у Катерини Ротаренко залишились представники трьох видів:

Руда вечірниця (Nyctalus noctula). Одна з них приїхала восени до Одеси з Херсона. Тож отримала ім’я Херсонія:

«Жінка знайшла її на вулиці в болоті, вимила і відправила на машині в Одесу, де я її зустріла. Годувала і відправила в сплячку. Я її так і назвала – Херсонія», – розповідає військовослужбовиця.

Найбільше у Катерини було кажанів виду нетопир середземноморський (Pipistrellus kuhlii). Саме їх і знаходили в різних місцях і в різну пору року.

«Вони дуже швидко звикають до рук і до режиму годівлі. Деякі їдять тільки на руках, деякі заховавшись в ганчірочку. Хтось спокійно сидить і тільки давай їсти. Когось дійсно треба заставляти, і знаходити підхід, щоб він з’їв норму», – згадує Катерина.

Також серед зимуючих у військової кажанів була одна представниця виду лилик двоколірний (Vespertilio murinus) на ім’я Емілія.

«Це справжній мінідракон. В мене вона була одна. Люди які її знайшли назвали – Емілія. Вона нічого не боялася, їла як шалена і бігала по столу. Вона хапала черв’яка як пітбуль і вже не відпускала. А коли вже наїлася, то спокійно сиділа: щоб її гладили», – поділилась військовослужбовиця.

Зі слів Катерини, кожен з рукокрилих мав свій унікальний характер:

«Вони по різному себе ведуть, коли тримаєш їх по одному в мішечку і зовсім інші коли в зграї. Найспритніші не раз літали по квартирі. І що цікаво: ти тримаєш в руках тварину, яка важить 6 грамів – менше твоєї долоні, але як тільки вона змахує крилами – яка затісна для неї квартира».

Годувала тварин військовослужбовиця личинками хрущака та зофобаса. На такі випадки Український центр реабілітації рукокрилих надає детальну інформацію: як та скільки годувати.

На жаль, деякі кажани потрапляли до рук Катерини, маючи певні ушкодження. Такі тваринки відправлялися до Харкова – там на них вже чекали фахівці Центру реабілітації рукокрилих:

«Найскладніше було, коли люди передавали тварину з ушкодженням. Зачасту це поламане крило, і тут дуже важко, щоб не спричинити ще більший біль. Старалася обережно брати. Знеболювальне давала рідке, тому проблем з цим не було. Потім відправляла потягом до Харкова, і вже в Центрі тварині надавали професійну допомогу».

Всі врятовані та випущені на волю в Одесі кажани отримали свої кільця з номером. Тож якщо раптом їх хтось знайде ще раз – волонтери Українського центру реабілітації рукокрилих зможуть відслідкувати його рух.

Переглянути відео випуску рукокрилих у Парку Перемоги можна у соцмереж Катерини за посиланням.

Додатково:

Хоча 80% рукокрилих харчуються комахами, багато тропічних видів харчуються виключно фруктами та нектаром. Деякі — хижаки, полюють на дрібних хребетних, таких як риби, жаби, миші, птахи і навіть інших кажанів. Є спеціалізовані фруктоїди та нектароїди. Кажани-вампіри (або кровососи) становлять малу частку від усіх рукокрилих – всього три види – і живуть тільки в Латинській Америці, харчуються вони кров’ю теплокровних хребетних, тобто ссавців (свійські тварини) і птахів. Усі кажани України харчуються виключно комахами.

Дізнатися про рекомендації, як слід діяти, якщо ви знайшли кажана у теплу або холодну пору року, можна за посиланням тут, чим та як готувати кажана – тут.

Якщо ви знайшли кажана у себе вдома, в офісі або на вулиці, повідомляйте та отримуйте консультації спеціалістів Українського центру реабілітації рукокрилих за наступними телефонами: Vodafone / Viber / Telegram : +38 (066) 305 98 95. Дзвінки приймаються щодня з 9.00 до 21.00.

Надсилайте фото знайдених вами кажанів та координати на пошту: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра..

Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – надала Катерина Ротаренко

Джерело: «Південь сьогодні»