Вадим Олександрович 24 роки присвятив роботі у слідстві. Життя підполковника поліції обірвалося у 47 років, коли ворожа балістична ракета впала біля об’єкта в Одесі, де слідчий виконував службові обов’язки. Ця втрата нагадує нам про ціну, яку платять ті, хто стоїть на захисті безпеки громадян та цілісності держави. Вічна пам’ять правоохоронцю та співчуття рідним. У нього залишилися дружина, яка теж є слідчою, і двоє синів 9-ти та 17-ти років.Вадим Ковальський народився 17 серпня 1977 року в Одесі. Здобув дві освіти в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова та Одеському державному університеті внутрішніх справ. У 2000 році вступив на службу у правоохоронні органи. Пройшов шлях від помічника слідчого до керівника слідчих підрозділів поліції Одещини. Колеги пам’ятають його професійною, порядною, добросердною людиною. «Санича у поліції  глибоко поважали. Для мене він був наставником, другом, деколи навіть батьком», - каже колега Олена Кумайгородська.«Таких людей, як Ковальський Вадим Олександрович, мало. Його загибель – велика втрата для поліції», - додає колега Сергій Кумайгородський.Вадим Ковальський був гідним керівником та наставником для молодих слідчих, залишивши в їхніх серцях тільки теплі спогади про роки спільної роботи. «Усі знали, що Вадим Олександрович завжди підставить своє надійне плече, підтримає словом і ділом. До нього можна було звернутися по пораду, допомогу в будь-який час. У нього було багато досвіду, яким він ділився з усіма», - каже колега Наталія Мрочко, і безмежно дякує Вадиму Олександровичу за підтримку та довіру.Старший брат поліцейського, Роман Ковальський, згадує, що Вадим був дуже добрим з дитинства.«Завжди заступався за мене перед батьками. Пам’ятаю, ми вирішили пограти в хокей в нашій маленькій однокімнатній квартирі, і я випадково ключкою розбив телевізор. Так Вадик взяв провину на себе. Сказав: «Брате, я молодший, мене не так сильно сваритимуть, як тебе», - розповідає Роман.Вони все життя були дуже близькими, піклувалися один про одного, проводили разом вільний час, навіть професію обрали однакову.«Коли я працював у ДАІ, брат прийшов до мене на стажування. В одну із нічних змін нам довелося переслідувати водія, який не зупинився на вимогу. А щойно все завершилося, Вадик вийшов з автівки та сказав: «Ні, брате, я хочу бути слідчим», - з усмішкою розповідає Роман Ковальський, як Вадим Ковальський визначився з направленням у правоохоронних органах.«Вадим був світлою, чуйною, невідмовною людиною. І завжди казав: «Все буде добре», - з теплотою згадує про молодшого брата свого чоловіка та хрещеного батька їхніх дітей Тетяна Ковальська.Юрій Грінченко, який знав Вадима з підліткового віку, каже, що він ніколи не жалівся на життя, як би складно йому не було. А завжди з оптимізмом дивився вперед.Вадима Ковальського любили й поважали на роботі, в колі рідних, друзів. Він був уважним до всіх, а особливо до дітей. Малеча його обожнювала.Старший син поліцейського – Єгор зізнається, що тато був для нього найближчою людиною. Він ніколи не сварив, а уважно слухав і давав слушні поради. Синові загалом достатньо було авторитетного батькового погляду, аби зрозуміти, що вчинок є поганим і повторювати його не слід. А з дріб’язкових витівок поліцейський просто сміявся.«Пригадую, як ми рибалили разом. Тато спіймає якусь рибу, дасть мені. Каже: «Іди та поклади в садок». Не доносив я до садка, на жаль. Тоді тато був не в захваті, але нічого не казав, лише сміявся. Сумую за ним. Багато чого не сказав йому», - з жалем ділиться спогадами Єгор.Тато був прикладом у всьому, і син хоче бути схожим на нього, зокрема здобути такий самий фах.«Я говорив з ним на цю тему. Він за мене сильно переживав, адже розумів, що це за робота. Ми з ним домовилися, що я обов’язково вступатиму в університет», - каже Єгор.Дружина поліцейського, яка теж є слідчою, згадує його чуйним чоловіком.«Мій коханий був із великим, добрим і щирим серцем. Істинний сім’янин та офіцер, яким пишалася вся родина, колеги та друзі. Я вдячна Богу за те, що зустріла справжнього чоловіка. Кажуть, що Всевишній забирає до себе тих людей, які зробили багато добрих справ на цьому світі. І це правда», - з болем каже дружина Наталя Ковальська.Мама Наталі – пані Ганна підтримує доньку і зауважує: «Є така спеціальність – захищати Батьківщину та людей. Вадим Олександрович із самого початку своєї професійної діяльності стояв на сторожі Закону. Це була добра, порядна людина, яка приходила на допомогу всім, не рахуючись з особистим часом. Вадим постійно казав: «10 хвилин, і я з вами». Ми будемо пам’ятати його завжди».Вадим Ковальський загинув 18 листопада 2024 року від поранень, які отримав унаслідок російського обстрілу по середмістю Одеси. Ворожа балістична ракета впала біля об’єкта, де слідчий виконував службові обов’язки.Вічна пам’ять та шана поліцейському, який присвятив життя боротьбі зі злочинністю і самовіддано служив людям та державі до останнього подиху.Назавжди в поліцейському строю.

Відділ комунікації поліції Одещини

Джерело: https://od.npu.gov.ua/news/pamiati-politseiskoho-odeshchyny-vadyma-kovalskoho-iakyi-zahynuv-pid-chas-rosiiskoho-obstrilu