Усі – на толоку! Дівчата з віниками, хлопці з лопатами

А почалася ця славна історія з 1968 року. Саме тоді, коли було здано в експлуатацію ці будинки і в них почали заселятися мешканці. Тоді тридцять дві молоді сім’ї справили новосілля, перезнайомилися і зажили дружною родиною.

І хоч ті часи були далекі від створення об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, це не завадило жителям самоорганізуватися і взятися за створення затишку у дворі.

– Я живу у цьому будинку пів століття. Пам’ятаю, як оселилися тут… Всі молоді, красиві, дружні. У кожній сім’ї діти. Як вибігали у двір, то він перетворювався на дитсадок, – згадує Тетяна Олександрівна Шевченко. – У наших будинків – одне спільне подвір’я. Звичайно, ми старалися створити в ньому затишок. Поділили двір на частини, щоб кожна сім’я чаклувала на своїй землі. Садили квіти, дерева, влаштовували генеральні прибирання.

На толоку виходили дружно. Бувало, вийде Володимир Іванович Фролов: «Дівчата, завтра виходимо працювати у дворі». І назавтра – дівчата з віниками, чоловіки з лопатами і граблями виходять наводити лад.

«Ми творимо красу»

Цю традицію підхопили і нові покоління мешканців.

– Чи то на такому чарівному місці будинки виросли, чи Бог вирішив зібрати докупи хазяйновитість, добропорядність, дбайливість та оселив їх під цим дахом, – напівжартома і з любов’ю кажуть балтяни. – Адже тут завжди затишно, чисто і тихо. А ще, добросусідство цих мешканців цілком може служити гідним взірцем для інших містян.

У цьому тихому дворі вже повиростали діти і онуки перших поселенців та підростають правнуки. Кожен з них знає, що у будь-який складний момент знайде підтримку сусідів.

Тетяна Шевченко та Алла Ліванова

– Моя сім’я прийшла сюди, коли у перших жителів почався пенсійний вік. Вони сиділи на лавочках, бесідували. А я, поки готувала вечерю, випускала своїх обох дітей на вулицю – пригляньте, будь ласка. І завжди була спокійна за дітей. Вони були під наглядом старших. Та й сьогодні є кому за дітьми подивитися. Ми допомагаємо один одному, – розповідає Алла Анатоліївна Ліванова.

Щоправда, сьогодні діток менше, бо через війну виїхали з України…

Нині жителі ще з більшим ентузіазмом висаджують квіти і доглядають за клумбами.

– Зараз такий важкий час, так багато потрясінь. Хочеться, щоб око раділо, щоб душа відпочивала, милуючись навколишньою красою. Тому ми і творимо її. Приємно людям – приємно нам, – продовжує розмову пані Алла.

А нещодавно жителі самі зробили навколо будинків нове вимощення.

Не задля конкурсів

Цей балтський дворик може претендувати на звання зразкового.

– Ми жодного разу не брали участі у конкурсах на кращий двір, що проводились у місті. Ми ні з ким не змагаємось, робимо для себе, для душі. Звичайно, нам приємно, що земляки помічають створений нами затишок. Подивіться, який розарій у Світлани Назарик! Та кожна хазяйка вносить свій штрих у цю красу. Нам тут комфортно, нехай же буде затишно і нашим гостям, – говорять жінки. – А ще, нехай скоріше прийде мир в Україну і всі повернуться додому.

Джерело: odessa-life.od.ua