Кам'яна набережна на дунайському березі в Ізмаїлі сьогодні сприймається як даність. Тим часом вона з'явилася наприкінці ХІХ століття. Роботи з її розширення велися з деякими перервами до самого початку Першої світової війни.

Ізмаїльський порт був заснований в 1813 р. Збереглися описи устрою та його діяльності на першому етапі: «Навантаження на судна в ізмаїльському порті проводиться вгору по Дунаю, на відстані від карантину близько двох верст, за гирлом річки Репіди і, попереду військової брандвахти, за допомогою перевізних суден, як то: човнів, поромів, крилашів тощо…». Протягом майже століття в головах батьків міста витала мрія наблизити пристані, де могли б швартуватися судна, до порту та його складських приміщень.

Ініціатором робіт із облаштування дунайської набережної виступив легендарний міський голова Федір Тульчіанов. Так, в 1892 р. в Ізмаїлі вперше з'явилася кам'яна причальна стінка довжиною близько 300 м з пристанями для суден. Фінансування цих робіт за рішенням комунальної ради було здійснено за рахунок міської скарбниці. На кам'яній набережній знаходилися причали для іноземних, російських суден, пристані для військових кораблів, рибнагляду, рибалок та барж. 1903 р., після утворення Російсько-Дунайського пароплава, – і пристані для плавзасобів цієї судноплавної компанії.

Втім, за часів існування Російської імперії роботи з розширення кам'яної набережної в Ізмаїлі проводилися неодноразово. Так, у 1910 р. за рішенням Ізмаїльської комунальної ради було ухвалено чергове рішення щодо відновлення реконструкції набережної. Було вирішено, що роботи будуть проводитись за рахунок міської скарбниці. З бюджету планувалося виділити 109 тис. руб. На цю суму і було укладено договір із підрядником. Передбачалося, що у роботах буде задіяно 30 осіб.

На початку 1913 р. для контролю над ходом робіт було утворено комісію у складі членів ради І. Дромашкова, С. Кольцова та Д. Комарницького. Перед цим підрядник, який здійснював роботи, звернувся до міської управи з проханням видати йому аванс у розмірі 3 тис. руб. Проте вищезгадана комісія встановила, що роботи на момент перевірки виконано лише на 1,5 тисяч. У зв'язку з цим комунальна рада зупинилася на розмірі авансу саме у цій сумі.

Незабаром роботи було продовжено у прискореному темпі. Головна увага підрядника та інженера була зосереджена на підйомі берега перед тим, як приступити до проведення бетонних робіт. Як повідомляла газета "Придунайский край", в квітні 1913 р. в Ізмаїльському порту було встановлено мотор для більш ефективного здійснення пальових робіт. Однак ця робота йшла повільно через непідготовленість робітників.

Судячи з усього, роботи з реконструкції набережної так і не були завершені. У 1914 р. вибухнула Перша світова.

Найсерйозніші перетворення на набережній відбулися вже в роки радянської влади і припали на 1960-1970 рр.

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней