Образ Батька Різдва з’явився в Європі задовго до сучасного Санта-Клауса. Він не приносив подарунків дітям і не був частиною різдвяної «казки» у звичному для нас розумінні. Натомість Батько Різдва уособлював сам дух зимового свята — достаток, гостинність, веселощі та завершення річного циклу.

Хто такий Батько Різдва

Батько Різдва (Father Christmas - ред.) — традиційний персонаж англійського фольклору, перші згадки про якого датуються XV–XVI століттями. У ранніх текстах він постає не як конкретна людина, а як алегорична фігура, що символізує святковий період наприкінці року.

Його образ — це бородатий чоловік у довгому плащі, часто зеленого, червоного або коричневого кольору. Він уособлював достаток, ситі столи, вино, пісні та спільне святкування. Фактично Батько Різдва був «духом Різдва», а не його головним героєм.

Не про подарунки і не про дітей

На відміну від Санта-Клауса, Батько Різдва спочатку не мав жодного стосунку до дітей або різдвяних подарунків. Його роль полягала в іншому — нагадувати дорослим про право на радість, відпочинок і спільну трапезу після важкого року.

У середньовічній Англії Різдво було періодом гучних святкувань, які могли тривати кілька днів. Батько Різдва уособлював цю «дозволену розкіш» — час, коли соціальні обмеження слабшали, а громада збиралася разом.

Символ спротиву пуританам

У XVII столітті образ Батька Різдва набув політичного підтексту. Під час англійської Реформації та правління пуритан святкування Різдва було оголошене небажаним, а подекуди — прямо забороненим. Святкові обряди вважалися «язичницькими» та надмірними.

Саме тоді Батько Різдва став символом спротиву. У памфлетах і народних текстах його зображали як старого, який скаржиться на те, що Різдво знищують, а традиції зникають. Таким чином він уособлював «стару Англію» та народну пам’ять про свято.

Вплив літератури і Дікенса

У XIX столітті образ Батька Різдва починає змінюватися. Велику роль у цьому відіграла література, зокрема різдвяні тексти Чарльза Дікенса. Саме тоді формується уявлення про Різдво як родинне, тепле й морально значуще свято.

Батько Різдва поступово стає менш «гучним» і більш домашнім персонажем — символом затишку, милосердя та людяності. Водночас у цей самий період до Європи приходить американський образ Санта-Клауса, що базується на святому Миколаї.

Чому Батька Різдва плутають із Санта-Клаусом

У XX столітті, з розвитком реклами та масової культури, ці два образи фактично злилися. Червоний костюм, біла борода та святкові атрибути стали універсальними. Для широкої аудиторії різниця між Батьком Різдва і Санта-Клаусом поступово стерлася.

Проте історично між ними є принципова відмінність. Санта-Клаус — це персонаж, орієнтований на дітей і подарунки. Батько Різдва — символ самого святкового часу, його атмосфери та циклічності року.

Чому про нього згадують сьогодні

У сучасному світі інтерес до Батька Різдва зростає разом із загальною увагою до локальних традицій та немасових культурних образів. Для багатьох він стає альтернативою комерціалізованому Санті — більш стриманим і символічним уособленням Різдва.

Цей образ нагадує, що свято — це не лише покупки та подарунки, а й спільний час, завершення року та відчуття тепла серед зими.

Батько Різдва — один із найдавніших різдвяних символів Європи, який пережив заборони, трансформації та культурні зміни. Його історія показує, як змінювалося саме розуміння Різдва — від гучних застіль до родинного затишку і внутрішнього підсумку року.

Нагадаємо, що раніше ми писали про пані Метелицю з дитячої казки: володарку підземного світу та відгомін великої Богині прадавньої Європи.

Астрологія, тарологія, нумерологія, ворожіння, пророцтво, мольфарство, екстрасенсорика не є науками і передбачення не завжди збуваються на 100%. Інформація досить часто має розважальний характер, тому сприймати її потрібно не серйозно, а лише як ймовірність подій, творцем яких може стати кожна людина, якщо матиме сили духу та натхнення змінити своє життя на краще.