Діти чують новини вдома, у школі, у соціальних мережах, бачать тривогу в очах батьків і не завжди можуть зрозуміти, що відбувається. Видання Psychology Today розповіло, що говорити з дітьми про складні теми необхідно. Замовчування лише підсилює страхи, а чесна та турботлива розмова допомагає дитині знайти внутрішню опору.

Важливо говорити про складні теми

Діти всіх вікових категорій реагують на хаос по-різному: одні стають дратівливішими, інші замикаються у собі, хтось починає скаржитися на головний чи шлунковий біль, погіршується сон або з’являються нічні кошмари.

Якщо тривожні симптоми тривають довше двох тижнів і заважають школі, спілкуванню чи хобі — це сигнал, що дитині потрібна додаткова підтримка.

З чого почати батькам

Треба орієнтуватися на три головні принципи: що помічати, коли турбуватися та що робити.

• Контролюйте власну тривогу. Діти зчитують емоції дорослих. Якщо мама чи тато нервують, малеча відчуває ще більший страх. Спершу заспокойте себе, наприклад, виспіться, подбайте про харчування, рухайтесь, практикуйте медитацію чи молитву. Як кажуть стюардеси: «Спершу вдягніть кисневу маску на себе».

• Будьте чесними. Не потрібно прикидатися, що все добре, якщо ви хвилюєтеся. Дитина відчує фальш. Краще сказати: «Так, мені теж тривожно, але ми разом впораємося. Є люди, які працюють над тим, щоб зробити світ безпечнішим».

• Слухайте дитину. Перш ніж давати пояснення, запитайте: «Що ти вже знаєш? Що тебе найбільше лякає?». Це допоможе зрозуміти, на що робити акцент.

• Звертайте увагу на почуття. Не відмахуйтесь від дитячих страхів. Фрази «не вигадуй» чи «не думай про це» тільки погіршують ситуацію. Краще сказати: «Я розумію, що ти хвилюєшся. Це нормально. Я поруч».

• Говоріть коротко та часто. Довгі лекції втомлюють. Натомість короткі регулярні бесіди дають сильніше відчуття підтримки.

Практичні кроки, які допоможуть дитині

• Структурованість. Чіткий розпорядок дня створює відчуття стабільності.

• Турбота про себе. Фізична активність, сон і правильне харчування важливі й для дітей.

• Обмежте медіа. Малим дітям варто мінімізувати доступ до новин. Підліткам — дивитися новини разом і обговорювати побачене.

• Залучайте до творчості. Малювання, музика, танці допомагають висловити емоції.

• Нагадуйте про добрі історії. Розповідайте сімейні історії про подолання труднощів, вони формують відчуття сили та витривалості.

• Розвивайте емпатію через добрі справи. Благодійність чи допомога іншим підвищує рівень «гормону щастя» — окситоцину, який знижує тривожність.

• Залучайте інших дорослих. Спілкування з учителями, тренерами, наставниками чи бабусею та дідусем допомагає відчути підтримку.

Українські реалії

В умовах воєнного положення українські діти особливо гостро реагують на стресові фактори. Дослідження ЮНІСЕФ показують, що понад 60% дітей в Україні переживають підвищену тривожність. Тому важливо поєднувати розмови вдома з професійною підтримкою шкільних психологів, соціальних працівників, спеціальних програм психосоціальної допомоги.

Хаос у світі — це виклик для всіх. Але діти мають отримати від нас головне — відчуття безпеки та впевненість, що вони не самі. Не бійтеся говорити з ними про складні речі, щиро пояснюйте, підтримуйте та показуйте власним прикладом, як можна справлятися з труднощами.

Джерело: ТСН