В українській армії служать близько 70 000 жінок, з яких лише 5 500 перебувають на бойових посадах. Старший лейтенант Катерина - єдина жінка-бойовий льотчик в українській армії, другий пілот і штурман на вертольоті Мі-8. The New York Times поговорило з нею і дізналося, як вона ставиться до своєї роботи і наскільки великою перешкодою є гендерні стереотипи.

"Двері відчинилися, і з'явилася пілот, зморгнувши пил нафарбованими віями, її нігті були пофарбовані в глибокий бордовий колір. Вона несла на одній руці важку льотну куртку, і один із членів наземної команди кинувся до неї, щоб допомогти їй з нею. "Давай я понесу її", - сказав він, але вона відмахнулася. Якщо я зможу посадити вертоліт, то мені не потрібна допомога з курткою, - підказувала її мова тіла", - описує видання першу зустріч із Катериною.

В інтерв'ю жінка ділиться, що хлопці-товариші по службі "завжди хочуть показати, що вони герої, і захистити".

"Але я приїхала сюди не для того, щоб бути дівчиськом. У якийсь момент наша армія зрозуміє це", - заявляє вона.

Катерина підкреслює, що хотіла б, щоб в Україні було більше жінок, додавши, що вона була єдиною жінкою серед 45 чоловіків у її військовій льотній школі.

Вона сказала, що дуже мало жінок навчаються на пілотів у Харківському національному університеті повітряних сил, але шестеро звернулися до неї в Instagram за порадою. "Я намагаюся підбадьорювати їх і кажу їм, що вони впораються", - сказала вона.

Водночас вона вказує, що глибоко вкорінені стереотипи серед чоловіків-командирів і рядових солдатів, як і раніше, важко подолати, і жінки, як правило, недостатньо використовуються в збройних силах.

Як бойовий льотчик, лейтенант Катерина каже, що вона щодня спілкується з іншими солдатами. Але, за її словами, її здібності часто піддаються сумніву.

"Так у будь-якій професії, коли ти жінка, - не тільки в армії", - сказала вона.

"У польоті мені подобається все"

Вона сказала, що надихнулася польотами, коли росла на військово-повітряній базі, де її батько служив офіцером. Коли їй було 10 років, її покатали на вертольоті Мі-8, і вона вирішила, що хоче стати пілотом.

"Це було так голосно і так страшно, але я відчувала, що хочу літати", - сказала вона.

Коли в 16 років вона вступила до Харківського національного університету повітряних сил, вона була там єдиною дівчиною. Вона згадує, що викладач запитав її: "Що ти тут робиш? Це не для дівчаток. Ти не впораєшся". Однак жінка-інструктор на вертолітних тренажерах надихнула її продовжувати. "Вона сказала мені нікого не слухати, і я подумала: якщо вона може літати, чому я не можу?".

Вона приєдналася до 18-ї окремої бригади армійської авіації 2023 року і почала літати на бойові завдання у вересні минулого року. Лейтенант Катерина - другий пілот і штурман на Мі-8, і здійснила понад 30 бойових завдань:

"Я ніколи не нервую під час польоту. Усі важкі думки можуть прийти до або після польоту. Під час польоту мій розум ясний".

Лейтенант Катерина рідко бачиться з родиною. Вона ні з ким не зустрічається і не має близьких друзів у своїй бригаді. "Не можна себе до чогось примушувати. Якщо я зустріну когось, то так і буде", - сказала вона і про дружбу, і про романтичні стосунки.

Джерело: УНІАН