Важко повірити, але за непристойного вигляду купальник раніше могли ув'язнити, а популярний нині бікіні засуджували і носити його вважалося гріхом. Хто створив бікіні й для чого, чому купальник так називається, а також як жінкам вдалося пережити "гоніння" і відвоювати собі право носити те, що зручно - розповідаємо в матеріалі.

Коли з'явився перший купальник

Сьогодні бікіні - один із найпопулярніших купальників, але виявляється крихітні роздільні купальні костюми існували ще в Стародавньому Римі, пише видання WWD. На одній із сицилійських вілл Романа дель Казале, яка славиться колекцією римських мозаїк IV століття, зображені жінки-спортсменки в одязі, схожому на бікіні. З цього було зроблено висновок, що таким у ті часи був одяг для спорту та плавання.

Після падіння Римської імперії спорт і плавання стали непопулярними, а океан у вищому суспільстві стали розглядати як джерело хвороб - купатися вирішили в лазнях. Щоправда, у XVIII столітті купання в морі все ж повернулося, як популярний вид проведення часу - до аристократів почало доходити, наскільки корисно це може бути.

Якщо говорити про те, який вигляд мали купальники в 1700-х роках, то це були далеко не бікіні. Купальний костюм того часу - вільна сукня з вовни або фланелі, штани-шаровари і панчохи. У поділ сукні вшивали невеликі свинцеві важки - щоб, не дай Боже, поділ не сплив і не оголив щось. Костюм сам по собі був важким, а коли намокав, то рухатися в ньому було неймовірно складно.

У 1800-х роках рукава у суконь купального костюма стали коротшими, але він так само залишався важким. До кінця 1800-х панчохи одягали вже не завжди, а сам купальник мав вигляд блузки, яка кріпилася до пари штанів. Зверху - спідниця до коліна, щоб відвернути увагу від жіночих стегон. Згодом штани перетворилися на шорти, а сама тканина стала легшою.

Коли і хто створив бікіні

У 1900-х роках у моді відбулася невелика революція: виробники розробляли й удосконалювали варіанти для суші й моря, і до купальників стали ставитися більш ліберально. Поворотним став 1912 рік - на Олімпійських іграх у Стокгольмі жіночі команди з плавання вже носили цільні купальники з відкритими руками і подолом до середини стегна. Але публічна нагота все ж залишалася проблемою.

Технічно бікіні було винайдено в 1940-х роках. Після Другої Світової в дефіциті було багато товарів, зокрема й тканини, тому витрати намагалися скоротити.

У 1946 році французькі модельєри Жак Гейм і Луї Реар, незалежно один від одного, випустили свої версії бікіні. Гейм свій дизайн назвав "атомом" - найдрібніша частинка матерії, а Реар - "бікіні", на честь місця в південній частині Тихого океану, де США випробовували атомну бомбу під час війни. Натхненний цією подією, колишній інженер-автомобілебудівник Луї Реар вирішив скинути свою "бомбу" на післявоєнну Францію.

Гейм презентував модель як "Найменший купальник у світі", але Реар його однозначно переплюнув, зробивши своїм слоганом - "Менше, ніж найменший купальник".

Бікіні Реара представила танцівниця Мішелін Бернардіні на показі мод біля басейну в Парижі - більше ніхто з моделей не ризикнув одягнути скандальні шматочки тканини. Бікіні складалося з чотирьох трикутників, які були скріплені, як і сучасні моделі. Майбутня головна редакторка Vogue Діана Вріланд охрестила цей купальник як "найважливішу річ з часів атомної бомби".

Бікіні стали набирати популярність у Європі, а 1951-го навіть відбувся Фестиваль бікіні - "Міс Світу". Перемогла представниця Швеції, яку коронували в скандальному купальнику. Папа Римський Пій XII розкритикував модель, а бікіні охрестив гріховним. Його заборонили на конкурсах краси, а також в Італії, Іспанії, Португалії та Бельгії, у США звичаї були ще суворішими. В Австралії, в 1952-му, модель Енн Фергюсон попросили покинути пляж Серферс-Парадайз у Квінсленді - її купальник визнали занадто відвертим.

Втім, у 60-х роках минулого століття тенденції змінилися - бікіні зі скандальних перетворилося на мейнстрім. Такі ікони як Бріжит Бардо та Ракель Велч зробили нову форму купальників модною. Сексуальна революція набирала обертів, що зробило бікіні неймовірно популярним. Акторка Урсула Андресс 1962 року з'явилася на екранах у першому фільмі про Джеймса Бонда в білому бікіні - ця сцена з "Доктора Ноу" стала культовою, і через 40 років її повторила Голлі Беррі в "Помри, але не зараз".

До 90-х років бікіні почали еволюціонувати. Нові стилі, такі, як мікрокіні, породили цілі індустрії, оскільки стали популярними бразильська депіляція і спрей-засмага. Бікіні стали офіційною формою олімпійських волейболістів 1996 року, а наступного року конкурс "Міс Америка" скасував заборону на бікіні.

Сьогодні бікіні є однією з найпопулярніших форм купальних костюмів і, на щастя, за них не саджають до в'язниці.

Джерело: www.unian.ua