Головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції Ізмаїльської райдержадміністрації інформує, що Закон України «Про лобіювання» визначає правові засади методів лобіювання.

Відповідно до п. 151 частини 1 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень НАЗК належить, зокрема, надання рекомендаційних роз’яснень з питань застосування актів законодавства з питань лобіювання.

Що є методами лобіювання?

Методами лобіювання є дії, що вчиняються суб’єктами лобіювання під час лобіювання (частина 1 статті 7 Закону України «Про лобіювання»).

Закон не встановлює вичерпного переліку таких дій, тому методи лобіювання можуть мати різні форми залежно від предмета лобіювання, об’єкта лобіювання та способу представлення комерційних інтересів бенефіціара.

Субʼєкт лобіювання може використовувати будь-які методи, не заборонені Конституцією України і законами України, вони мають полягати у здійсненні ним впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання щодо предмета лобіювання.

При цьому заходи із забезпечення функціонування діяльності субʼєкта лобіювання не вважаються методами лобіювання.

Наприклад, ведення бухгалтерського обліку, оренда приміщення для офісу, підбір персоналу, внутрішні наради працівників або інші організаційно-технічні дії, які лише забезпечують діяльність суб’єкта лобіювання, але не спрямовані на вплив на об’єкт лобіювання щодо предмета лобіювання, не є методами лобіювання у розумінні Закону.

Які є методи лобіювання?

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про лобіювання» до методів лобіювання належать:

будь-яка пряма чи опосередкована комунікація з об’єктом лобіювання щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання;

підготовка та розповсюдження реклами, пропозицій, програмних і позиційних документів, аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання, у тому числі з використанням медіа або мережі «Інтернет»;

участь у заходах щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання, з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання;

запрошення об’єкта лобіювання для участі у зустрічах, конференціях, заходах тощо;

організація проведення публічних заходів, інформаційних кампаній, інших заходів, не заборонених законом, що пов’язані з предметом лобіювання;

інші методи, не заборонені Конституцією та законами України, які полягають у здійсненні суб’єктом лобіювання впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання щодо предмета лобіювання.

Зауважуємо, що здійснювати лобіювання особам, які не набули статусу суб’єкта лобіювання, забороняється (абз. 2 частина 5 статті 10 Закону України «Про лобіювання»).

Детальніше за посиланням: https://wiki.nazk.gov.ua/0364/