Ізмаїльський повіт – адміністративна одиниця в Бессарабській області (з 1873 – губернії) Російської імперії (1818-1917), в Молдавській Демократичній Республіці (1917-1918) і в губернаторстві Бессарабія Румунського королівства (1919-1944). Повітове місто – Ізмаїл. Населення – 244 274 особи за переписом 1897 року. Площа повіту складала 8128 кв. верст. Поговоримо про це докладніше.

Історія та трансформації

І. повіт був утворений після приєднання Бессарабії до Російської імперії як Ізмаїльський (Томаровський) цинут (область у Молдавському князівстві) в 1813 р. при тимчасовому територіальному устрої Бессарабії. В 1818 р. офіційно був закріплений статутом про утворення Бессарабської області. З 1828 р. – Ізмаїльський повіт. Проте з 1830 по 1856 р. фактично він перестав існувати у зв'язку з утворенням Ізмаїльського градоначальництва, яке займало територію смугою вздовж Дунаю.

1856 р. після Кримської війни частина І. повіту відійшла до Молдавського князівства (пізніше – до Румунії), але в 1878 р. знову була приєднана до Російської імперії. Примітно, що після приєднання до Росії від Румунії у І. повіті на кілька десятиліть збереглися румунські принципи управління та закони. Це адміністративно-теріторіальне утворення, незважаючи на знаходження у складі Російської імперії, до 1904 р. не мало загальноприйнятого в державі поділу на волості. Замість волостей використовувався традиційний розподіл на комуни.

У 1904 р. розподіл на волості було введено, але дотримувався принципу «одна комуна – одна волость». Таким чином, Ізмаїльський повіт став складатися з найбільшої кількості волостей в Бессарабськії губернії – 112. При цьому міста – Болград, Ізмаїл, Кагул, Кілія та Рені – уявляли собою окремі волості.

Станом на 1912 р. Ізмаїльський повіт складався з п'яти станів (структурних підрозділів земської поліції): 1 стан квартирував в Ізмаїлі, 2-й – у містечку Леово, 3-й у Баймаклії, 4-й – у Болграді та 5-й – у Чичмі.

Церковно-адміністративний поділ

Станом на 1881 р. Ізмаїльський повіт входив до складу Кишинівської єпархії домінуючої в державі Російської православної церкви. Він ділився на чотири благочинні округи і включав 109 парафій. Крім цього, тут існували релігійні громади старообрядців, євреїв, мусульман і ряд сект (молокани, скопці, духобори та ін.).

Економіка

Основними заняттями жителів І. повіту були скотарство, землеробство, садівництво, виноградарство, тютивництво, рибальство, бджільництво та шовківництво. Плодові сади в середині XIX ст. тут займали 16955 десятин (найбільша площа в губернії). Бджолярних пасік було 175 з 11 500 вуликами, а шовківництвом займалося лише 52 особи (680 тутових дерев).

Крім того в І. повіті діяли такі фабрики та заводи: рибних – 20, цегляний – 1, фарбувальна – 1, чавуноливарних – 2, маслоробних – 14, шкіряних – 1, шипучих вод – 1, свічкових – 14, сироварних – 13, салотоплених – 1, суконних – 1.

Народна освіта та медицина

У 1883 році в І. повіті діяли 92 нижчі училища, з них 5 двокласних з 357 учнями і 87 однокласних з 3075 учнів обох статей. Також тут були три прогімназії. Число учнів становило 3,5% населення. Вищих навчальних закладів у повіті не було. В галузі медицини працювали чотири лікарні.

Тему значно доповнили б роботи відомого російського військового та історика Костянтина Абази (переїхав до Ізмаїла 1892 р. і прожив у місті до самої смерті 1905 р.) «Опис Ізмаїльського повіту», також робота місцевого краєзнавця Петра Коломойцова(в Ізмаїлі – з 01.1880 р. до 1917 р. орієнтовно) «Історичний огляд діяльності Ізмаїльського міського управління з 1878 по 1913 р.р. із коротким історичним нарисом міста Ізмаїла». На жаль, ці роботи, що згадуються в деяких джерелах, до теперішнього часу в науковий обіг не введені. Їхні сліди не знайдені ні в архівах, ні в інтернеті.

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Ігор Огнєв