Історія «Народного художнього колективу» хореографічного ансамблю «Райдуга» Палацу дітей та юнацтва ім.Алли Іванової м.Ізмаїл творилася не лише на сцені. За яскравими виступами, за легкістю танцю і сяйвом костюмів стоїть невидима, але надзвичайно важлива праця тих, хто багато років дбайливо створював і зберігав сценічні образи колективу. Це – костюмери ансамблю, справжні берегині краси, порядку і традицій.

Протягом понад п’ятдесяти років вони шили, лагодили, прасували, складали й оберігали костюми, які ставали частиною сценічної історії «Райдуги». Деякі з них живуть на сцені десятиліттями. Наприклад, костюми з танцю «Вітерець» і сьогодні виходять на сцену разом із новими поколіннями вихованців. Вони ніби передаються від одних танцівниць до інших – як символ спадкоємності та пам’яті колективу. І дивовижно, але навіть після багатьох років вони залишаються охайними, доглянутими, майже як нові.

Кожен із цих костюмів – це не просто тканина, стрічки чи блискітки. Це частинка творчої душі ансамблю, продуманий образ, який допомагає танцю ожити на сцені. Адже костюм у хореографії – це продовження руху, характеру і настрою танцю.

Звичайно, у дитячому колективі іноді трапляються й маленькі негаразди: десь відірвалася стрічка, десь розійшовся шов. І тоді дівчата, трохи хвилюючись, тихенько біжать до костюмера, адже знають – Ольга Яківна дуже любить, коли її вихованки виходять на сцену бездоганно, «як з голочки». Тож костюмери завжди приходять на допомогу: швидко підшиють, поправлять, розгладять – і костюм знову сяє, готовий до виступу.

Між керівницею ансамблю Ольгою Яківною Тихоновою та костюмерами завжди панували теплі, щирі стосунки. Вони не лише працювали разом, а й дружили: підтримували одне одного, ходили в гості, ділилися радощами і переживаннями. Саме ця атмосфера взаємної поваги й довіри допомагала створювати справжню творчу родину.

За роки існування ансамблю у костюмерній працювало багато чудових і відданих своїй справі людей. Серед них – Тамара Сарлачан, Ольга Шелль, Олександра Бабаянова, Лариса Бойченко, Марія Гочу, Марина Кошелева, Наталія Гавліцька, Наталія Крюкова. Усі вони були охайними, відповідальними, завжди підтримували порядок у костюмерній. Діти щиро любили їх, адже поруч із ними завжди панували тепло, турбота й доброзичливість.

З особливою теплотою хочеться згадати Олександру Бабаянову – надзвичайно активну, енергійну й щиру людину, яка була для ансамблю значно більшою, ніж просто костюмер. Вона супроводжувала колектив у поїздках, завжди була поруч із дітьми, немов друга мама: дбала про них, годувала, підтримувала, лікувала, коли це було потрібно. Під час екскурсій уважно стежила за порядком, уміла заспокоїти, вислухати, підтримати, як справжній психолог, а за потреби – й захистити своїх вихованок. Її енергія, сила характеру і велике серце робили її незамінною частиною «Райдуги» – справжньою жінкою-вогнем, яка зігрівала всіх своєю турботою.

Яскравою сторінкою в історії ансамблю стала діяльність Наталії Гавліцької – людина з невичерпною фантазією, витонченим смаком і великим серцем. Багато років вона працювала дизайнеркою та майстринею костюмів для «Райдуги». Іноді їй доводилося працювати ночами, щоб у найкоротші строки створити нові сценічні образи, але навіть у складних умовах вона творила справжні дива. Саме завдяки її таланту на сцені з’явилися яскраві костюми до танців «Стрибок пантери», «Караван», «Кан-кан», «Експресія», «Солодкий каприз», «Симфонія вогню», «Чарівна скрипка», «Українська полька», «Дівоче паті», «Феєрія магії», «Корида», «Танок павича», «Адажіо», «Веселий атракціон», «Рудий кіт», «Купальські ігри», «Енерджі», «Місія виконана», «Чомучки», «Матроський танок», «Карнавал маріонеток», «Гордість та ніжність», «Квітка лотосу», «Вітер мандрів» та ін. Кожна її робота вимагала величезної праці, адже костюми створювалися у великій кількості – по 20, а іноді й по 30 одиниць для одного номера. І все це Наталія Олексіївна виконувала самостійно, з майстерністю, гідною цілої команди швейного цеху. Окрім костюмів, вона створювала складні й вишукані головні убори – вінки, прикраси, браслети, продумуючи кожну деталь образу. Її робота вирізнялася професійністю, немов у справжніх театральних майстернях, і саме тому кожен сценічний вихід виглядав бездоганно та цілісно. За цю віддану працю, талант і любов до своєї справи — їй низький уклін.

Сьогодні традиції костюмерної справи в ансамблі продовжує Крюкова Наталія – людина щира, енергійна й віддана колективу. Саме її руками створено костюми до танців «Дівоче паті», «В джазі тільки дівчата», «Піаноманія», «Соколята», «Нескорені». У її творчих планах – нові сценічні образи, нові ідеї та нові барви для виступів ансамблю. У Наталії завжди світяться очі, коли мова йде про роботу: вона переживає за кожен костюм, дбайливо пере їх, прасує, оперативно ремонтує та реставрує, щоб вони завжди виглядали бездоганно. Вона активно співпрацює з керівниками колективу, допомагаючи втілювати нові творчі задуми, і завжди поруч із дітьми на концертних майданчиках – допомагає швидко переодягатися, підтримує порядок за лаштунками. Навіть у найдинамічніших і найнапруженіших концертних умовах Наталія зберігає спокій, зосередженість і доброзичливу усмішку, залишаючись надійною опорою для всього ансамблю. Саме під час підготовки до ювілейного 50-річчя ансамблю її турбота й відданість проявилися сповна. Наталія Крюкова із натхненням долучилася до оформлення сцени, продумуючи кожну деталь святкової атмосфери, а також із любов’ю підбирала солодкі подарунки для дітей. Вона завжди була поруч із керівниками, підтримувала добрим словом, допомагала у відповідальні моменти й створювала відчуття єдності та справжнього свята для всього колективу.

Саме завдяки дбайливим рукам костюмерів сценічна краса «Райдуги» живе десятиліттями. Вони тихо і скромно виконують свою роботу за лаштунками, але без них не було б тієї яскравої палітри образів, яку так люблять глядачі.

Коли нові покоління дітей виходять на сцену у знайомих костюмах, здається, що разом із ними оживає й продовжується історія ансамблю. У кожній стрічці, у кожній вишивці, у кожній складці тканини зберігається тепло рук і доброта сердець тих людей, які з любов’ю створювали цю красу для сцени та для дітей. І це лише частина великої історії «Райдуги» – попереду ще нові публікації про її шлях, про людей, які завжди були поруч, допомагали, підтримували й разом творили цю яскраву творчу родину.

Джерело: xt.od.uа