Опанас Заливаха: художник, який зламав систему кольором

Сьогодні, 26 листопада 2025 року - рівно 100 років з дня народження мистця. Уявіть собі живописця, чиї роботи радянська влада боялася настільки, що знищувала їх фізично. Опанас Заливаха був не просто художником, а справжнім духовним стрижнем покоління шістдесятників.

Його історія — це сюжет для гостросюжетного фільму. Найгучніший епізод стався у 1964 році в Київському університеті, де Заливаха разом з Аллою Горською та іншими митцями створив монументальний вітраж «Шевченко. Мати». Партійні функціонери, побачивши цей шедевр, жахнулися: замість "радянського дідуся" на них дивився грізний, бунтарський Пророк за ґратами.

Вітраж розбили молотками ще до відкриття, оголосивши його "ідейно ворожим". Це був вирок не склу, а свободі творчості, після чого для Заливахи почалися справжні випробування. За свої переконання він отримав п’ять років таборів суворого режиму, але навіть там примудрявся творити, роблячи екслібриси на клаптиках паперу.

Стиль Заливахи - це не соцреалізм, а глибокий символізм.

Його кольори завжди насичені, "густі", наче замішані на глині та крові, а форми — монументальні й водночас прості. Він любив зображати жінок як берегинь, а козаків — як міфічних титанів. Художник жив в Івано-Франківську під постійним наглядом КДБ, але до нього, як до місця сили, їхали дисиденти з усієї країни.

Він довів своїм життям головну істину: можна розбити вітраж, але неможливо погасити світло, яке крізь нього проходить. Опанас Заливаха залишився непереможеним, а його картини сьогодні є золотим фондом нашого мистецтва. Це той випадок, коли біографія художника така ж велична, як і його полотна.

Джерело: Элла Кулакова