Рік 1933. Жахливе вбивство священика

У першому номері «Бюлетеня єпископії Четатя-Албе-Ізмаїл» за 1933 р. з'явилася жахлива новина: «19 грудня минулого року по-звірячому було вбито священика з комуни Финтина-Зинелор Ізмаїльського повіту Василя Стефанеску та його дочку Софію, якій було всього 6 років».

«У день вбивства, у понеділок, його священство після служіння панахиди вийшов з дому, з комуни Финтина-Зинелор до Ізмаїла. У місті він планував купити на базарі все, що потрібно для майбутніх різдвяних свят, заплатити за навчання свого сина, який навчався у третьому класі Ізмаїльського ліцею, та забрати його додому. На відстані 5 км від міста Ізмаїла на священика та його малолітню доньку напали бандити. Вони пограбували священнослужителя, вбили його та дитину, а потім знущалися з їхніх мертвих тіл жахливим чином і нарешті кинули трупи в найближчу криницю.

Злочинців було затримано на другий день після цього. Виявлені тіла були доставлені до ізмаїльського моргу, звідки після звичайних формальностей – до церкви святих Жен- Мироносиць.

Все необхідне для відспівування було куплено коштом єпархіальної ради. У відспівуванні брали участь усі священики міста на чолі з протоієреєм Іоанном Кириловим, настоятелем Покровського кафедрального собору Ізмаїла. У церемонії брав участь також преосвященний єпископ Діонісій. Перед початком богослужіння о. Діонісій звернувся до віруючих з архіпастирським словом, у якому висловив щире співчуття сім'ї померлих. Єпископ також зазначив, що Божою милістю вони прийняли хрещення кров'ю як мученики перших століть християнства і будуть винагороджені в Царстві Небесному, тому що пролита кров викупила всі їхні гріхи вільні та мимовільні. Після відспівування померлих виступив із промовою протоієрей І. Кирилов, шкодуючи про те, що сталося, він з жахом описав, до якого морального розкладання опустилася молодь з околиць міста, відроджена більшовицькою та комуністичною пропагандою. Священик також закликав паству навчати своїх дітей дотримуватися Божих заповідей. Вбиті були поховані на Великому православному цвинтарі біля церкви Жен-Мироносиць».

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Ігор Огнєв