На підтримку всеукраїнської акції ізмаїльці мали змогу випити останню каву зі своїми загиблими Героями (фото)
Сьогодні, 29 серпня, Україна відзначає День памʼяті полеглих захисників України. Цього дня різні заклади харчування долучаються до акції “Стіл памʼяті”, яку було започатковано у 2023 році. На весь день вони резервують один стіл для тих, хто вже ніколи не зможе за нього сісти. Взяв участь в акції й Ізмаїл.
В Ізмаїлі всеукраїнську акцію підтримали волонтери ГО «Південноукраїнський Рух Ветеранів та Волонтерів «Вулик»». «Стіл пам’яті» було зарезервовано у закладі «Картофан», тут обладнано локацію, де упродовж дня кожен може умовно випити каву зі своїм загиблим рідним чи знайомим.
Біля столика стоять два стільці, на одному з яких поодиноко висить військова форма, вона символізує полеглого захисника. На другий сідають рідні, які в такий, щемливий серце спосіб, мають змогу випити останню каву зі своїм коханим, батьком, братом, другом або побратимом.
«Це своєрідне побачення із тим, кого ти цінуєш, хто назавжди залишиться у твоєму серці. Рідні приносять світлини своїх загиблих воїнів, ставлять навпроти. Сьогодні тут є і фото мого друга, волонтера, який долучився до лав Збройних сил – Романа Сергєєва. Ромчик був найдобрішою людиною, він обожнював дітей. Завжди просив прислати цукерок, які він роздавав дітлахам, що залишалися у зоні бойових дій», – розповідає керівниця ГО «Південноукраїнський Рух Ветеранів та Волонтерів «Вулик»» Катерина Ізмайлова.
Здається, що в цю мить зупиняється час, а перед очима рідних болючими спогадами проносяться моменти життя найдорожчих – їхні усмішки, голос та щирі обійми.
Так характеризує акцію дружина загиблого героя Христина Левченко:
«Це можливість побувати на побаченні з тим, з ким я більше ніколи не побачусь. Наша остання зустріч з чоловіком була саме 29 серпня, три роки тому. І ось ми знов на побаченні… Сергій був дуже гарною людиною, на другий день війни він добровольцем пішов захищати нашу країну, сказав, що він буде там, де повинен бути справжній чоловік. Я пишаюсь ним, пам’ятаю та завжди відчуваю його присутність. Ми завжди маємо пам’ятати ціну, яку наші хлопці заплатили, та ціну, що платимо ми, коли їх оплакуємо», – наголосила жінка.
Жінки, різні за віком та з різними долями, сідали на стілець, але об’єднувало їх одне – спільне горе втрати близької людини.
«Мій брат загинув на Херсонщині, це дуже тяжка втрата для нашої родини. Він завжди був з усмішкою, завжди йшов на допомогу кожному, підтримував. В нас був дуже тісний зв’язок, хоч він був і старший, ми відчували один одного, як близнюки. Мій біль не передати словами, він завжди буде зі мною, і ця рана ніколи не загоїться. За декілька тижнів до загибелі мій брат був у відпустці, але, на жаль, ми так і не встигли випити з ним кави. І ось цю нагоду я маю зараз, але вже з його фото…», – розповіла Оксана, сестра полеглого захисника.
Світлини військових міняли одна одну, незмінним залишалися порожній стілець з вицвілим кітелем та непоправна порожнеча в серцях рідних та близьких загиблих воїнів.
Також на події родичі полеглих Героїв мали змогу офіційно зареєструвати своїх захисників – надалі цей перелік буде занесено до «Всеукраїнської книги шани».
