Південна Бессарабія справді була і є скарбницею справжнього багатства – багатьох талановитих і працьовитих людей. Сьогодні я хочу розповісти вам ще про одного нашого непересічного земляка – Харлампія Мітанова.

Харлампій Саввович Мітанов народився 20 лютого 1889 р. в селі Чишма-Варуїта Ізмаїльського повіту (нині с. Криничне Болградського району). Болгарин за національністю, початкову освіту він отримав у Болгарії – у містах Рущук та Софія, а вищу – здобув, закінчивши медичний, юридичний та природничий факультети Одеського університету. Однак навіть цього Харлампію було недостатньо. Він також закінчив літні педагогічні курси в Ясському університеті, а також навчався у Румунській вищій сільськогосподарській школі та на юридичному факультеті Бухарестського університету. У результаті наш земляк отримав одразу чотири спеціальності – лікаря, юриста, агронома та вчителя. З усього розмаїття своїх захоплень він обрав, перш за все, виноробство та політику. Одного часу він навіть очолював Ізмаїльське відділення профспілок виноробів. Завдяки діловим здібностям та наполегливій праці Х. Мітанов заслужив повагу серед земляків та незаперечний авторитет.

Ще одна яскрава сторінка біографії Харлампія була пов'язана з його рідним селом. На тлі революційних настроїв після Жовтневої революції 1917 р. в Росії та розвалу російського сектору фронту під час Першої світової війни жителі села довірили Мітанову посаду президента Республіки Чишма-Варуїта. Незалежність сільської республіки, за його словами, була проголошена для підтримки порядку проти мародерства російських солдатів.

Після цього Мітанов працював у Болградському ліцеї для хлопчиків, де був одним із перших викладачів болгарської мови. Крім того, він обіймав посаду голови Центральної шкільної ради етнічних меншин у південній Бессарабії.

1918 р.болгарське населення Буджака в цілому негативно сприйняло введення румунських військ на цю територію. Однією з головних причин було порушення прав бессарабських болгар, зокрема, утиск їхньої культури та освіти, коли болгарські школи були закриті, а церковні служби проводилися румунською мовою. Це призвело до створення громадського комітету на чолі з Мітановим та колишнім мером села Куза-Воде Поповим на захист болгарської мови. Комітет надсилав петиції румунській владі, розпочав кампанію бойкоту викладання румунською мовою, лобіював ідеїстворення болгарського університету в Болграді, відкриття болгарського суду та болгарських початкових шкіл. Комітет Мітанова також займався підпільною доставкою болгарської шкільної літератури до Бессарабії, створив мережу підпільних болгарських шкіл. Коли цю діяльність викрили румунські спецслужби, книги були конфісковані, а керівника школи І. Атманжиєва-Константинова заарештували та передали військовому суду.

У період румунської адміністрації Х. Мітанов був обраний депутатом румунського парламенту від Народної партії прем'єр-міністра Румунії Авереску у 1921–1927 рр. Також він був керівником сектора пласи/округа (адміністративної одиниці другого порядку між повітом і комуною) Ізмаїльського повіту.

Після Другої світової війни Х. Мітанов був репресований радянською владою та відправлений на спецпоселення. Про це свідчить архівна справа Головного управління МВС України в Одеській області № 23397. Про подальшу долю цієї небайдужої людини немає жодної інформації.

Х. Мітанов був нагороджений двома золотими хрестами Святого Георгія та чотирма срібними медалями за військову доблесть.

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Ігор Огнєв