Мені завжди цікавилаа історія організації місцевого самоврядування в Ізмаїлі XIX-XX ст. Раніше на цю тему я підготував не одну публікацію, а сьогодні хочу поділитися з вами новими відомостями про міських голів минулого. В одній зі своїх колишніх публікацій я оприлюднив перелік міських голів Ізмаїла в період із 1856 по 1918 рр. При цьому вказав тимчасові рамки їх повноважень на цій посаді (див. нижче). А зараз – про нові факти.

Кіргуша, Іван. До квітня 1828 р. він був бургомістром* Ізмаїла – фактичним главою міста. З кінця квітня цього ж року міським товариством його було обрано гласним** (так у ті роки іменувалися депутати) ізмаїльської думи, а незабаром відповідно до нового законодавства він став Ізмаїльським міським головою. На жаль, але поки що більше про нього нічого розповісти не можу. Кавелін. У квітні 1831 р. Ізмаїльський градоначальник С. Тучков у своєму розпорядженні Ізмаїльському міському голові Кавеліну (його ім'я та по батькові мені поки невідомі) запропонував міським купцям побудувати на Головній площі біля церкви Покрова Пресвятої Богородиці кам'яний гостиний двір, який би складався з 62-х кам'яних лавок. Цей проект було складено будівельним комітетом (сьогодні частина цих будівель збереглася на вул. Садовій).

Радонич. На квітень 1834 р. Ізмаїльським міським головою служив Радонич. Про це можна дізнатися, ознайомившись з його рапортом градоначальнику Тучкову про стан торгівлі у місті. Цей документ зберігається в Ізмаїльському архіві.

Під час вивчення архівних документів звертає на себе увагу факт частої зміни ізмаїльських міських голів у ті роки. Виявилося, що у першій половині ХІХ ст. термін повноважень голов місцевого самоврядування становив лише два роки. У подальшому у зв'язку зі зміною російського законодавства він досяг чотирьох, а на початку ХХ ст. – шістироків.

Кирилов, Степан Іванович (28.12.1880 – ?). Кирилов відомий тим, що обіймав найвищі посади в нашому місті в період його перебування у складі Румунського королівства. Ця людина очолювала міську палату промисловості та торгівлі, працювала Ізмаїльським примаром (міським головою), була президентом повітової ради, віце-президентом національної ліберальної партії в Ізмаїльському повіті. У свій час у статусі депутата Кирилов навіть представляв інтереси повіту в румунському парламенті. Він брав найактивнішу участь у суспільно-політичному житті Ізмаїла. За ці роки отримав ряд румунських державних нагород – ордени «За заслуги в торгівлі», «Корона Румунії» у званні лицаря та офіцера.

Мінов, Олександр Маркович (8.06.1885 – ?). Уродженець Ізмаїла. Випускник юридичного факультету Петербурзького університету. У роки румунської адміністрації був великим ізмаїльським кооператором, засновником та директором Сільськогосподарського банку. Працював президентом Ізмаїльської торгово-промислової палати.

У статусі мера Ізмаїла він організував безліч муніципальних проектів. Відомо, що на цій посаді ОлександрМінов механізував пожежну службу міста. 1940 р. завдяки його зусиллям міська воєнізована пожежна команда була повністю забезпечена західними автомашинами, придбаними за рахунок місцевого бюджету. Радянська влада, яка прийшла 28 червня 1940 р., застала все майно команди на своєму місці. Це сталося завдяки тому, що місцеві жителі на чолі з мером копали ями і забивали стовпи, щоб румуни не змогли вивезти майно, яке булонадбанням міста. Удостоєний орденів «Зірка Румунії», «Корона Румунії» у званні лицаря, «Мужність і Віра» та «За комерційні заслуги».

Втім, ставити крапку в порушеній у цій публікації темі поки що зарано. Роботи з виявлення осіб міських голів минулого ще багато. Над цим доведеться чимало попрацювати.

***

Список міських голів Ізмаїля дореволюційного періоду (1856–1918 рр.)

Микола Іліаді – 1856–1879 рр.;

Тульчіанов, Федір Павлович – кінець 1879–1892 р.;

Захаріаді, Іван Олександрович – травень 1892–листопад 1899 р.;

Тульчіанов, Федір Павлович – листопад 1899–1906 р.;

Кольцов, Степан Васильович – 1906–1907 рр.;

Комарницький, Дмитро Григорович – 1907–1908 рр.;

Авраамов, Іоанн Іоакимович – 1909–березень 1911 р.;

Тульчіанов, Дмитро Федорович – березень 1911–травень 1917 р.;

Фітов, Іван Федорович – травень 1917 р. (два дні, до обов'язків не приступив);

Дромашков, Іван Семенович (тимчасово виконуючий обов'язки) – травень-червень 1917 р.;

Фетов, Микола Родіонович – липень-вересень 1917 р.;

Підполковник Лашков, Євген – жовтень 1917 – січень 1918 р.

Ігор ОГНЄВ.