З мікрофоном у руках і лише одним запитанням:

«За що ви любите Ізмаїл?» — він звернувся до перехожих, аби почути щирі відповіді.

Це перший експеримент у такому форматі, але вже викликав інтерес: люди зупинялись, охоче ділились думками, розповідали про улюблені місця та те, що робить Ізмаїл особливим.

Найчастіше звучала одна думка — головна цінність міста не в архітектурі чи природі, а в його людях. І з цим важко не погодитись.