Нещодавно у коментарях до допису Саф’янівської громади про отримання допомоги для людей з інвалідністю Ізмаїльська філія Одеського обласного центру зайнятості запропонувала ще один шлях покращення життя таких мешканців громади – завдяки розгортанню громадських або суспільно корисних робіт. Аби дізнатися детальніше про цю пропозицію, журналістка видання «Південь сьогодні» звернулася до директора Ізмаїльської філії Одеського обласного центру зайнятості Володимира Довгаля.

Пропонує Центр зайнятості такий вид суспільно-корисних робіт, як допомога землякам, зокрема людям з інвалідністю, які можуть потребувати підтримки у задовільненні соціальних та побутових потреб. Це можуть бути також рідні захисників, які наразі перебувають на фронті, або, на жаль, загинули на війні, ветеранам, що повернулися з фронту та іншим категоріям населення, для яких підтримка була б дуже важливою. І насправді виділені державні кошти на працевлаштування та залучення бажаючих до таких робіт є, але запиту від громад поки що немає.

Зазначимо, що громадські та суспільно-корисні роботи це не завжди прибирання певних територій міста, селища або села. Наприклад, в Ізмаїлі плетуть маскувальні сітки для військових. Наразі, як зазначив Володимир Олександрович, працевлаштовано за такою програмою у місті лише три людини, однак сподіваються кількість робочих місць для цього виду суспільно-корисних робіт розширювати. А загалом по району реалізовують таку програму не надто активно – Ізмаїльщина серед останніх по області за залученням до громадських робіт, а отже й виділені кошти на оплату роботи працівників перенаправляються до інших районів області, де є відповідний запит. Наприклад, минулого року з виділеної суми на Ізмаїльський район майже пів мільйона перенаправили до інших – де на реалізацію цих коштів є запити та потреби.

«Наприклад, в цифрах, у Подільському районі в січні цього року було охоплено цими роботами понад 150 осіб. В Ізмаїльському три людини – в місті Ізмаїлі, і 18 – це вже в лютому (додалося 15 у Вилківській громаді – Авт.)», – зазначає директор Ізмаїльської філії Одеського обласного центру зайнятості.

Що взагалі означають суспільно-корисні та громадські роботи? В першу чергу, це створення для людей можливості заробити і при цьому виконати якісь суспільно-значущі для населеного пункту роботи. Фінансування на оплату таких робіт виділяє держава. Мова йде про мінімальну заробітну плату, як це визначено законом. Умови не передбачають щільного графіка – він залежить від виду роботи та є гнучким. Наприклад, влітку роботи можуть переносити на кілька годин раніше – аби не працювати під спекотним сонцем. Таким чином люди, які перебувають на обліку як безробітні, мають змогу отримувати від держави кошти, сплачувати податки та покращувати життя інших жителів громади. Але для визначення того, які види робіт є необхідними для кожного окремого населеного пункту та громади – має бути певний запит від місцевої влади: старост округів, голів громад.

Варто зазначити, що люди долучаються до таких робіт ще за деяких важливих причин. По-перше, це місце розташування. Річ у тому, що не завжди у маленьких населених пунктах є робочі місця, а тому подекуди жителям доводиться їздити до центрів громад або району, що може створювати як незручності у вигляді витрати додаткового часу, іноді – графіку роботи транспорту, так і в цілому фінансові витрати на такі поїздки на регулярній основі.

«Часто люди, які бувають залучені до таких робіт, з нетерпінням чекають, коли на наступний рік знову такі роботи будуть розгорнуті. Особливо коли транспортні витрати зростають, ціна бензину… А так людина знаходиться у своєму населеному пункті. Вона виконує роботу за гнучким графіком. Тобто не з 8:00 до 17:00, і ти прив’язаний – не можеш витратити свій час на домашнє господарство, доглядати за своїми батьками чи малечею, а тут якщо це суспільно-корисні роботи, це більш гнучка праця. І режим роботи, умови. Це вже конкретний замовник, роботодавець визначає, яким виступає комунальне підприємство місцевої громади чи безпосередньо сама сільська рада. І тому людині це більш зручно. Наприклад, минуле літо було дуже спекотне, і тому в деяких селах нашого району роботи для таких працівників розпочиналися о 7:00 ранку, але вони закінчувалися раніше, і люди ще мали деякий час до закінчення світового дня зробити якісь справи у себе вдома. Такі робити дуже корисні саме для віддалених населених пунктів, які знаходяться від центру району чи громади на відстані, там де транспортне сполучення не завжди зручне».

Крім того, ці роботи допомагають заробляти страховий стаж, адже є люди, які вже досягли пенсійного віку, а ось стажу до пенсії – ні. Минулого року влітку ці причини залучили до громадських робіт чотирьох жительок села Кирнички Суворовської громади, про що ми розповідали раніше. А цього місяця розпочались такі роботи у чотирьох населених пунктах Вилківської громади. Торік мали намір розгорнути роботи й у Саф’янівській громаді, тоді місцева влада запропонувала роботи з прибирання території біля стоянок автотранспорту вздовж траси, однак охочих так і не знайшлося.

У зв’язку з такою ситуацією Володимир Довгаль пропонує місцевим владам розширювати варіанти суспільно-корисних робіт та визначати індивідуальні потреби населених пунктів, зокрема – якщо є потреба у роботах, пов’язаних із турботою про певних жителів, яким це необхідно.

«У переліку суспільно-корисних робіт є такий вид робіт, як надання соціальних послуг переселенцям, людям, які мають особливі потреби, в тому числі інвалідність. І тому це був заклик до територіальної громади, щоб розглянути можливість розгортання саме таких робіт, а не тільки робіт, пов’язаних з прибиранням території. А щоб були роботи, які пов’язані із турботою про людей».

Варто зазначити, що визначають тих, кому потрібна така допомога – у громаді. Зокрема директор Ізмаїльської філії Одеського обласного центру зайнятості наголосив на ролі старост, адже вони найближчі до потреб мешканців в окремих населених пунктах, а громада зі свого боку таке звернення має підтримати.

«Тобто є люди, які потребують зайнятості, то можна створювати тимчасові робочі місця, і саме місцева влада має потурбуватися, подумати, що буде корисно саме для цієї громади».

До речі, Володимир Олександрович згадав, що колись, роки тому, в Ізмаїльському районі діяв такий вид громадських робіт, як допомога іншим мешканцям. Наприклад, у селищі Катлабуг (Суворове) одиноким людям, які потребували цього, допомагали заготовити дрова та хворост. Зараз такими речами займаються соціальні працівники. Однак це не виключає можливості долучити більшу кількість людей для спільної справи, наголошує посадовець.

«Особлива наша увага до людей, які отримали інвалідність внаслідок бойових дій, чи то члени родин захисників, котрі загинули на фронті або зараз знаходяться на фронті, або прийшли з фронту, отримали інвалідність і потребують додаткової уваги з боку держави. Зараз саме на таких категоріях керівництво держави, відповідальні міністерства, закликають звернути увагу – саме на ці родини, на цих людей, і максимально їм допомогти. Коли поєднуються зусилля різних сторін: і громадських організацій, які надають засоби людям з інвалідністю, і територіальної громади, і державного органу, то в цілому таке поєднання має бути посилене і слугує інтересам конкретної людини, родини…»

Іноді на такі пропозиції центр зайнятості отримує пояснення від керівництв громад, що це не потрібно: є комунальні служби, є благодійники, і цього достатньо… У зв’язку із цим хочемо звернутися до наших читачів з різних населених пунктів Ізмаїльського району з питанням: а чи потрібні такі ініціативи у ваших селах, селищах та містах? Чи була б для вас актуальною така робота або ж навпаки отримання допомоги?

Наостанок Володимир Олександрович наголосив, що працевлаштування жителів громад та їхня спроможність сплачувати податки – це внесок у стійкість України, яка зараз намагається виживати в умовах збройної військової агресії росії, і тому навіть такі невеличкі можливості з боку держави було б доречно використовувати, наскільки це важливо й актуально в кожному окремому випадку. Також він зазначив, що за необхідності збільшення надходження коштів для реалізації відповідних потреб – можливе.

«Мені дуже прикро, тому що я народився в Ізмаїлі, я живу в цьому місті, і я буваю в селах Ізмаїльського району. І мені дуже болісно, коли я проїжджаю повз села і дивлюся на покинуті хати, занепад. І я думаю, що ми маємо створювати умови, щоб життя тут вирувало, і щоб люди могли знаходити тут і роботу й зарплату. І це по краплині можна робити. І потрібно. Там, де держава в воєнний час дає таку можливість – треба зберігати і створювати умови. І тоді життя буде повертатися, люди будуть повертатися».

Амєлія МИЙНОВА
Фото – ілюстративне

Джерело: «Південь сьогодні».