Свого часу Михайло Грушевський писав, що «університет є не лише школою, але й науковою інституцією, що дає можливість <…> свобідно віддаватися вищим духовним інтересам, науковим студіям». У контексті цієї важливої тези вченого унікальним є освітньо-науковий досвід підготовки викладачів-дослідників із філології Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка загалом і потужної наукової школи професора Григорія Дмитровича Клочека зосібна.
Ось і минулий, 2024-й-рік, буквально в останні післяріздвяні миті вкотре підтвердив ці слушні спостереження засіданням спеціалізованої вченої ради з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 03 «Гуманітарні науки» зі спеціальності 035 «Філологія».
Захист дисертаційної роботи – особлива подія в житті і дослідника, й наукового керівника, і спеціалізованої вченої ради, й опонентів та рецензентів, особливо в такий складний час і підготовки дослідження, й самої процедури публічної презентації в непростих умовах. Хвилювань було немало. Але вони були того варті. Бо наукове дійство явило філологічній спільноті цікаву особистість молодої талановитої літературознавиці – Оксани ІВАШИНИ. 26.12. 2024 р. вона блискуче захистила дисертацію на тему: «Національні та особистісні виміри архетипів у творчості Марії Матіос».
Загальновідомо, що літературна творчість письменника – поняття об’ємне й складне, надто коли йдеться про таку унікальну постать, як Марія Матіос. Розкодувати її текст, збагнути «загадку таланту» (Гр. Тютюнник) – річ непроста навіть для досвідченого науковця. Та й літературно-критичні осяги доробку письменниці на сьогодні чималі. Тож писати дисертацію на тему її творчості – і ризиковано, й дуже відповідально. Однак, попри вагомий корпус присвячених їй розвідок, Оксані Івашині вдалось знайти власний шлях до «таїни слова «(В. Марко) мисткині, обрати лише частково апробований ракурс прочитання її художньо-мемуарного прозопису.Ґрунтовна й архіважлива праця дисертантки, жвава дискусія, що провадили з нею члени та голова спеціалізованої вченої ради професор Григорій Клочек, опоненти (професори Олена Бровко та Галина Райбедюк), рецензенти (професор Марія Фока та доцент Олена Буряк) дали усі підстави одноголосно визнати й підтримати її цілком сформований професіоналізм.
Щиро вітаю Оксану Івашину та її наукового керівника професора Сергія Михиду з цим неспростовно важливим науковим досягненням. Дякую колегам Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка за довіру виступити у статусі офіційного опонента, представивши Ізмаїльський державний гуманітарний університет. Спасибі також працівникам ІТ-центру ІДГУ та ЦДУ ім. В. Винниченка, котрі забезпечили технічні умови для онлайн-зустрічі. Щиросердно бажаю Оксані Івашині нових наукових здобутків у царині дослідницької праці, невпинного руху до наступних наукових вершин, ненастанного прагнення все нових здобутків, бо ж відомо, «ті, що шукають премудрість, – знайдуть» (Притчі Соломона, 8:17).
Безпомильною істиною сьогодення є те, що інтелектуальні ужинки в царині національної науки та обсяги її потенціалу є важливими передумовами нашої Перемоги над ворогом, врешті, й ключем до майбутнього України.
Професор Галина Райбедюк
Джерело: idgu.edu.uа
