Про те, що ріка Дністер на території Молдови пересихає, журналісти видання «Південь сьогодні» розповідали неодноразово. Проте варто зазначити, що ми описували ситуацію з посиланням на публікації наших колег з Молдови та західної частини України, де ріка бере свій початок. А що ж відбувається на Одещині? Про це ми попросили розповісти наукового співробітника Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, кандидата біологічних наук Миколу Роженка.

– Миколо Васильовичу, ситуація на Дністрі в Одеській області така ж сама плачевна, як у Молдові?

– Гідрологія Нижнього Дністра повністю залежить від гідрологічного режиму всього її басейну. Річка Дністер з 1986 року, коли було завершено будівництво Верхньодністровського водосховища, фактично втратила природний рижим, який включав період повеней… І її пониззя повністю залежить від того, скільки води буде скинуто з вказаного водосховища. Але, як з’ясувалося, наразі цієї води не вистачає. Проте це не пов’язане з тим, що хтось не хоче її віддавати, чи її хтось краде, чи ще щось подібне. Це хочеться так думати, і це було б легко і зручно так пояснити. Але винні у цьому лише глобальні зміни клімату – різке зменшення опадів у всьому басейні, починаючи з Карпат і закінчуючи Нижнім Дністром. За останні десять років, якщо я не помиляюся, природний стік скоротився на тридцять відсотків. Це величезна цифра, величезні обсяги води. Для підтримки нормального гідрологічного режиму в пониззі Дністра потрібно, щоб з водосховища щосекундно скидалося хоча б вісімдесят, а краще сто-сто двадцять кубометрів води. Сьогодні, наскільки я володію інформацією, скидається десь шістдесят-сімдесят кубів. А до Нижнього Дністра потрапляє ще менше, бо є ще меліорація, є ще Молдова, які забирають, скажімо так, немало. Тому звинувачувати якесь відомство, якусь конкретну людину, не варто. Ситуація, яку ми спостерігаємо, вона є цілком природною. І вкрай негативною для Нижнього Дністра. Людина вже на це не впливає.

– Як це конкретно впливає на стан Нижнього Дністра?

– Станом на сьогодні в звітах ми пишемо про плавневі системи, про їхню унікальність. Але ми абсолютно не замислюємося над тим, що, як таких, плавнів тут вже не існує. Заплав, як таких, вже немає. Є очеретяно-чагарникові зарості – баговиння. Збереглися тільки декілька великих озер – Тудорове, Путрине, Біле. Решта, а це ціла система малих озер, яких було більше сотні, вони зникли. На їхньому місці зараз очерет та чагарники, абсолютно без водної гладі. Вони не підтопляються, вони просто заболочені. Відбувається процес, який має назву сукцесія. Він є незворотнім для природи. І ті плавні, які ми знали десять, п’ятнадцять чи двадцять років тому, ми незворотньо втрачаємо. Ми вже фактично їх втратили.

– А на самому Дністрі така ж біда, як у Молдові, де риба залишається без води і вмирає? Бачили? У нас, судячи з фото, які публікує Нижньодністровський НПП, нібито, все не так вже й погано?

– Так, я відслідковую цю ситуацію. Справа в тому, що в Дністер впадає велика кількість великих та малих річок. І їх чим ближче до Нижнього Дністра, тим більше. Наприклад річки Бик та Ягорлик в районі Дубоссар. І за рахунок води з малих річок, які розташовані нижче по течії… Оті пересохлі ділянки, що ви у відео бачили, то Верхній Дністер. Середній Дністер – він більш обводнений. Нижче – ще більше. Рівень Дністра в районі Маяків та Біляївки підтримує Дністровський лиман. А рівень лиману підтримується Чорним морем. Звичайно ця ситуація погіршує сольовий обмін. Підвищується солоність лиману, самого Дністра ближче до лиману. Але рівень води у нас більш-менш стабільний. І це пов’язане з географічними умовами нашого регіону.

– Тож гарні фото відповідають дійсності? Вода все ж є?

– Я коли читаю сторінку Нижньодністровського НПП, мені здається, що тут рай земний і немає ніяких проблем. Все літає, все плаває… Але там величезні проблеми. Ми втрачаємо величезні водно-болотні угіддя. Ми фактично на дев’яносто відсотків їх втратили.

Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: «Південь сьогодні».