Як дика природа переживає хронічний стрес, чому рожеві фламінго покидають свої гнізда, від чого тривожно виють шакали, як гинуть дельфіни та скільки десятиліть знадобиться для відновлення довкілля, розповідає доктор біологічних наук, професор та начальник науково-дослідного відділу НПП «Тузлівські лимани» Іван Русєв.

Реакція тваринного світу на військові дії не завжди лежить на поверхні. За словами науковців, найнебезпечнішим є прихований, накопичувальний стрес, який руйнує природні ланцюги розмноження та харчування.

Легкий стрес непомітний, але коли він важкий, птахи залишають свої місця. Наприклад, спостерігаю в підзорну трубу за зграєю у дві-три тисячі особин, які годуються на лимані. Після чергового вибуху вони раптово розлітаються. Якщо стрес був слабким, птахи невдовзі повертаються. Та якщо попри багату кормову базу вони більше не з’являються, це свідчить про сильну психологічну травму, птахи покидають цю локацію

пояснює Іван Русєв. 

Проте найгіршим сценарієм для орнітофауни є пряме влучання боєприпасів у місця масового гніздування. На території заповідника неодноразово фіксували падіння російських ракет, зокрема «Іскандерів», поблизу колоній, де мешкають тисячі крячків — рябодзьобих, звичайних та малих. Наслідки таких ударів завжди катастрофічні.

Ми приїжджаємо на місце за кілька годин після вибуху і бачимо, що від колонії нічого не залишилося: тільки залишки тіл загиблих птахів, покинуті гнізда з яйцями та маса осколків. Це важливо розуміти, адже крім науковців цього ніхто не бачить, а для пташиного світу це страшна трагедія, 

— каже еколог.

Драма рожевих фламінго: втрачені покоління та шукачі тиші

Поява рожевих фламінго на «Тузлівських лиманах» у 2021 році, напередодні повномасштабної війни, стала справжньою орнітологічною сенсацією для України. Птахи обрали заповідник для розмноження, проте воєнні дії перетворили їхні спроби загніздитися на довготривалу драму.

У 2022 році, шукаючи затишку, фламінго облюбували один із островів, але залишили його через військові тренування. Птахи перемістилися до села Базар’янка, збудували 270 гнізд, але відкласти яйця так і не наважилися. Перший історичний успіх стався лише у 2023 році, коли військові залишили одну з локацій.

Птахи-розвідники дізналися, що на острові стало тихо, і колонія повернулася. У 2023 році вони загніздилися пізно, але подарували нам 200 пташенят! Це сталося вперше в історії України. Ми навіть змогли окільцювати 18 із них, 

— пригадує Русєв.

Проте успіх виявився тимчасовим. Уже в наступні роки постійний рух дронів, канонади та оборонні навчання знову зірвали процес відтворення.

У 2024 році фламінго відклали яйця у 400 гніздах на лимані Хаджидер. Та через щоденні польоти безпілотників лякливі птахи постійно залишали гнізда. Цією беззахисністю миттєво скористалися хижі мартини, які масово знищили яйця.

У 2024 році гніздування повністю провалилося, хоча на лиманах зібралося близько 1700 дорослих птахів. У 2025 році вони знову спробували побудувати колонію, але через активні тренування та шуми знову залишили гнізда,

— з болем констатує науковець.

Коли фактор стресу сягає піку, фламінго просто покидають Україну, мігруючи до сусідніх країн Чорноморського регіону — Румунії, Болгарії та Туреччини. Втім, за сприятливих умов вони знову повертаються. 

Одного разу в серпні ми з орнітологами об’їздили всі лимани, птахи зникли повністю через велике акустичне навантаження. А за кілька тижнів я виходжу на берег і бачу, як з боку Румунії над морем летить величезна зграя — 2800 фламінго! Вони вирішили, що в нас знову тихо, і повернулися, захопивши з собою “гостей”. Попри всі складнощі, я переконаний: після війни вони обов’язково повернуться, і рожевий фламінго стане одним із символів відродження нашого парку,

— підсумовує Русєв.

Орнітофауна та міграційні шляхи: виснаження перед далеким перельотом

Загалом у парку фіксується близько 270 видів птахів, і 90% із них страждають від звуків бойових дій. Серед них особливо вразливими є дикі гуси, зокрема червоновола казарка — червонокнижний вид, який виводить пташенят у тундрі на Таймирі, а на зимівлю щороку прилітає до «Тузлівських лиманів». 

Надзвичайно вразливі дикі гуси... Коли стається потужний обстріл або коли наші військові збивають російські “шахеди”, птахи з переляку зникають або змушені ночувати у відкритому морі. Це величезний стрес для них. Звісно, є більш байдужі види: наприклад, великі чорні баклани,  їм усе одно, що довкола стріляють чи літають: вони спокійно ловлять рибу й не лякаються. Сірі ґави теж адаптовані. Але решта, десь 90% видів, надзвичайно чутливі до такого шуму,

— зазначає науковець. 

Головна небезпека акустичного тиску полягає в руйнуванні природного ритму відпочинку птахів. Лимани Одещини слугують ключовою транзитною зупинкою, де мігруючі види мають накопичити необхідний жировий запас перед тривалим перельотом на північ. Коли канонади чи обстріли змушують зграї передчасно залишати безпечні водойми, птахи вирушають у подальшу дорогу виснаженими. На шляху далі просто немає екосистем із такою багатою кормовою базою. 

У результаті птахи прилітають до тундри без достатнього запасу енергії, що безпосередньо позначається на їхньому розмноженні, кладки яєць стають меншими, а частина особин взагалі не здатна дати потомство.

Якщо птахів постійно лякають постріли, вони зникають з лиманів, так і не набравши необхідної сили. Рік за роком цей накопичувальний ефект призводитиме до скорочення популяцій, і види, які щойно відновлювалися, знову опиняться під загрозою зникнення, 

— застерігає біолог.

Наземна фауна та степи: випалена земля та тривожне виття

Ссавці парку: кабани, косулі, лисиці, борсуки та шакали також реагують на нічні російські атаки та прольоти дронів.

Коли літають «шахеди», наші собаки виють, і виють шакали. Вони відчувають якусь загрозу, неспокій. Коли вони тут поселилися, не було таких навантажень. І це для них теж стрес, 

— розповідає науковць.

Величезної шкоди завдають пожежі, які спалахують від уламків збитих ракет та «шахедів». Вони знищують степові біотопи, де зростають унікальні рослини, зокрема дикі орхідеї в лісових масивах парку. Разом із рослинністю гинуть мільйони комах, молюсків та дрібних тварин, що підриває основу екологічної піраміди.

Водночас біологи намагаються зберігати та відновлювати втрачені види. Іван Русєв пригадав історію бабаків, які колись масово мешкали в українських степах, але зникли через суцільне розорювання земель ще з XIX століття. Для відновлення виду науковці парку успішно переселили бабаків до Тарутинського степу, де тварини вже дали  потомство.

Окремим важливим кроком для збереження наукового потенціалу Півдня стала підтримка науковців із тимчасово окупованого біосферного заповідника «Асканія-Нова». У громаді в межах парку «Буджацькі степи» релокованим науковцям передали у постійне користування ділянку площею понад 80 гектарів, де вони продовжують свої дослідження.

В Асканії-Нова працюють надзвичайно фахові люди, кандидати та доктори наук. Попри окупацію їхнього рідного заповідника, тут, на новій ділянці, вони регулярно проводять моніторинг, вивчають флору та фауну й надають нам унікальні цінні дані. Таке об’єднання науковців це величезна користь для всього нашого регіону. Головне — перемогти ворога, а далі ми зробимо все можливе для повного відновлення популяцій, 

— ділиться Іван Русєв.

Дельфіни під прицілом: найбільша екологічна катастрофа Чорного моря

Найстрашнішого удару війна завдала чорноморським дельфінам — афалінам, білобочкам та азовкам. З одного боку, бойові дії усунули їхню головну довоєнну загрозу — кілометрові браконьєрські сітки для вилову камбали-калкана, у яких щороку гинули тисячі ссавців. Проте новий фактор виявився куди смертоноснішим.

Військові сонари російських кораблів і підводних човнів разом із потужними підводними вибухами руйнують чутливу систему ехолокації дельфінів. Втрачаючи орієнтацію у просторі, дезорієнтовані тварини позбавляються можливості полювати, виснажуються та масово гинуть, викидаючись на узбережжя.

До війни від сіток гинуло 10–20 тисяч дельфінів на рік. Зараз лову немає, але вони гинуть від війни. За нашими оцінками, із пів мільйона китоподібних Чорного моря вже загинуло понад 100 тисяч. Це критична межа,

— наголошує доктор біологічних наук.

Аби врятувати китоподібних від остаточного вимирання, науковці НПП «Тузлівські лимани» розробили масштабний проєкт — створення морського резервату від прибережних лиманів до острова Зміїний із сучасним реабілітаційним центром. Втім, ініціатива спотикається про місцевий бюрократичний супротив.

Міндовкілля погоджує проєкт, але Одеська обласна військова адміністрація блокує його вже кілька років поспіль. Сподіваюся, після війни ми цей бюрократизм подолаємо, 

— переконаний науковець.

Через низький темп розмноження дельфіни народжують лише одне маля раз на 2–3 роки, тому на відновлення популяцій довоєнного рівня знадобиться від 30 до 50 років.

Час і тиша: скільки потрібно природі на відродження?

Попри катастрофічні масштаби екологічних руйнувань, дика природа зберігає колосальний потенціал до самовідновлення. Проте головною умовою для цього є припинення бойових дій та настання тривалої тиші.

За оцінками екологів, якщо степові ділянки після пожеж здатні регенерувати всього за один-два роки, то фауні знадобиться значно більше часу. Для більшості птахів і ссавців парку необхідне щонайменше десятиліття спокою, аби нейтралізувати наслідки накопиченого акустичного стресу та відновити природний рівень плодючості.

Щоб птахи та ссавці відновили свої популяції після років воєнного шуму, потрібно 5–10 років абсолютної тиші. Якщо буде спокій дика природа впорається, 

— підсумовує Русєв.

Відродження екосистеми буде неможливим без масштабної очистки парку від наслідків війни. Науковці наголошують, що ключовим викликом стане розмінування не лише піщаних пересипів, а й дна самих лиманів та прилеглої морської акваторії, де залишаються нерозірвані боєприпаси, уламки ракет і дрейфуючі міни. Спеціалізована детонація цих вибухівок прямо біля берега створює потужні гідроакустичні удари, які смертельно травмують риб та дельфінів. 

Лише після повного безпечного розмінування та настання тиші «Тузлівські лимани» зможуть остаточно відновити свій природний баланс і стати провідним осередком екологічного туризму в Україні.

Джерело: УСІ