Кілька днів тому журналісти видання «Південь сьогодні» розповідали про те, що згідно Плану стійкості у Кілії передбачається встановлення генераторів для резервного електроживлення багатоквартирних будинків, що не мають інших джерел опалення. Докладніше про цю ініціативу ми попросили розповісти в.о. Кілійського міського голови Сергія Мергута. До речі, під час розмови, ми торкнулися і інших актуальних питань життя громади.

– Сергію Івановичу, чи дійсно таким чином планується обігріти жителів Кілії під час блекаутів? Адже мабуть потрібні дуже потужні генератори, аби вони «потягнули» опалення.

– На поточний момент у нас тільки розробляється проєктна документація. По факту ми маємо кілька потужних генераторів, які плануємо встановити… Це вперше в Україні. Ніхто таке чи подібне ще не робив. Сам факт підключення до підстанції – достатньо серйозна і неунормована жодним документом процедура. Ми зараз йдемо важким шляхом, постійно узгоджуємо свої дії з ДТЕК. Проєкт замовлений, проєктант над ним працює. Достатньо велика кількість проблемних нюансів наразі вже вирішена. І сам проєкт ми очікуємо буквально з дня на день. Паралельно у нас комунальне підприємство, яке відповідатиме за низку робіт згідно Плану стійкості, вже замовило певні конструкції, потрібні для подальших робіт. Це бетонні конструкції, вони швидко – за день-два – збираються. У нас днями будуть проведені торги. Якщо все буде добре, але знов-таки це залежить від Держказначейства – як будуть проведені платежі, ми плануємо, що першу ділянку ми зможемо конфігурувати протягом місяця. Це, наскільки мені відомо експериментальний проєкт, застосовується він вперше. Наскільки вистачатиме потужності для опалення та освітлення, наразі точно сказати не можна. Коли ми вже побачимо проєкт, зможемо більш-менш впевнено щось казати щодо можливостей цієї локації. Якщо локації, які ми запланували, будуть успішними, ми зможемо вже за накатаною йти далі.

– Все ж йдеться саме про опалення, не про освітлення?

– Ми ставимо пріоритетом саме опалення, тому що інших варіантів немає. Мова не йде про вектор на освітлення. Найпотужніший вектор – це опалення. Ми намагатимемося вирішити це питання саме для того, щоб у випадку блекауту ми могли хоч декілька годин «наганяти» температуру.

– А взагалі люди у цих будинках чим гріються?

– В них вже багато років немає систем опалення, десь з початку двохтисячних. Тоді у нас перестали існувати централізовані котельні. У нас діє певний пільговий тариф на електропостачання, який щороку подовжується і затверджується відповідною постановою Кабміну, для багатоквартирних будинків. Завдяки цьому жителі мають можливість дешевше, ніж у приватних будинках, опалювати своє житло. У кожного в квартирі окремі електроприлади для опалення.

– А якась допомога для приватного сектора у даній ситуації передбачена?

– Приватний сектор у Плані стійкості у нас не розглядався. Там йдеться тільки про багатоквартирні будинки. З цього приводу, після того, як я заступив на цю посаду, в мене були певні роздуми. Тому що воно якось виходить не зовсім справедливо, як на мене. Ну, мабуть, виходили з того принципу, що в приватному секторі є можливість задіяти альтернативні джерела тепла. Якщо немає електроенергії, то є якась пічка. Так, звісно, це все коштує грошей. Але за електроенергію так само треба віддати гроші. Але ж ви розумієте, скільки зараз коштує куб дров… І, якщо взяти всі будівлі, то за яким принципом відбирати? Просто що це приватна будівля? Можливо там людям і не потрібна допомога. Ми йдемо назустріч, якщо у нас є звернення від людей найбільш нужденних. Громада може певною мірою допомогти. Але ж це невеликі кошти – від трьох до п’яти тисяч на вирішення матеріальних проблем. Більше не передбачено громадою. Це по-перше. А по-друге, у нас і немає запасу дров. Так, ми даємо координати найближчого лісництва. Там не так дорого, але ж то треба ще доставити. Наші комунальні підприємства цим не займаються. У нас довічна проблема щодо палива, враховуючи логістику, місце розташування громади. Тут і дрова, і вугілля додають у ціні за рахунок доставки.

– А пелети у громаді ніхто не виробляє? Очерет же є…

– Пелети… Ми на них свого часу перевели два заклади освіти. З одного боку ці піролізні котли дають непоганий ККД, а з другого – у нас минулого року ледь не склалася ахова ситуація. Їх настільки мало цих виробників пелетів… До того ж дуже складний процес зберігання. Це величезні біг-беги, які треба зберігати за певної температури, з дотриманням норм пожежної безпеки. І виробники просто не мають потрібних запасів. Враховуючи те, що удари у нас йдуть постійно, це не так легко. Ми ледь-ледь вирішили це питання. Буквально у лютому в нас була така дуже гостра проблема. Оперативними управлінськими рішеннями школа вирішила питання. Але, якщо подивитися на вартість, то вона ще більша, ніж у вугілля. Тобто ніякої економії. В плані диверсифікації – так, можливо є сенс розглядати. В нас є один заклад, у якому п’ятдесят відсотків опалення – котел на твердому паливі, тобто на вугіллі. І ще стоїть котел на пелетах. От, на мій погляд, це найбільш раціонально, тому що є можливість маневрування. А в інших закладах ми, так, котли замінили. І ми декілька років були дуже задоволені. Ми їздили до колег у сусідні райони, переймали досвід. У нас були дуже добрі враження. Громада великі кошти вклала в заміну котлів на сучасні. Але тоді й ціна на пелети була значно нижча. А тут, у минулому році, якщо вугілля було тринадцять тисяч, то ціна на пелети розпочиналася від шістнадцяти чи сімнадцяти. А їх ще треба якось зберігати. Так що тут не все так однозначно. Скажу так: немає простих рішень в умовах воєнного стану, в умовах фінансового дефіциту. Але в принципі є і паливо, і генератори. І пелети закуплені. По установам великої проблеми я не бачу. А щодо приватних домоволодінь, то громада вплинути на цінову політику не може ніяким чином. Щодо багатоквартирних будинків, то скажу вам так: якщо ми вирішимо проблему хоча б по цим двом локаціям, це для нашої громади теж будуть дуже великі видатки. Забезпечити роботу цих генераторів коштуватиме неймовірних грошей. А механізм їхньої компенсації для громади поки невідомий. Ми тільки йдемо цим шляхом. А там питань… Але варіантів немає. Інший варіант який? Сісти і голову попелом посипати? Робимо, що можливо робити. А там побачимо. Дорогу здолає той, хто йде.

Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: Південь сьогодні