44-річний молодший сержант Віталій з Одещини – людина, від якої безпосередньо залежить, чи побачить українська протиповітряна оборона ворожу ціль. У 14-й радіотехнічній бригаді імені Богдана Хмельницького він очолює підрозділ електросилових пристроїв. Його завдання – безперебійне живлення радіолокаційної станції. Схема тут жорстка й проста: якщо зупиняється генератор – зникає сигнал, і небо стає сліпим. Про воїна розповіли у 14 радіотехнічній бригаді імені Богдана Хмельницького.

Пристрасть до механіки у Віталія з дитинства. Ще в десятому класі він самотужки перебирав «Жигулі», згодом здобув вищу освіту інженера-механіка та працював технічним директором елеватора. У березні 2022 року вміння управляти складними технічними системами та брати на себе відповідальність стали у пригоді під час мобілізації.

Найважчими виявилися перші місяці повномасштабного вторгнення. Щоб уберегти радіолокаційну станцію від ворожих ударів і зберегти життя екіпажу, позиції доводилося змінювати по п’ять-шість разів на добу. Згодом кожна дія – від розгортання живлення до ремонту в польових умовах – перетворилася на чітко відпрацьований алгоритм.

«Станція має бути готовою до роботи за будь-яких умов. Це моя зона відповідальності. Потрібно постійно стежити за обладнанням, вчасно проводити обслуговування й у будь-який момент дати струм. Я люблю техніку, а вона відповідає мені взаємністю», – каже Віталій.

За роки служби він разом із побратимами пройшов найскладніші випробування. Поки його обладнання працює без збоїв – радари виявляють повітряні цілі та передають координати вогневим групам. Удома на захисника чекають дружина та донька. Саме заради родини, побратимів та рідного краю він щодня робить те, що вміє найкраще: тримає техніку в строю, даючи нашій ППО змогу вчасно бачити небезпеку.

Джерело: Південь сьогодні