У нацпарку Одещини до дикої природи повернули кам’яних куниць
15 серпня на екологічній стежці «Шепіт заплав» Нижньодністровського національного природного парку у природне середовище випустили трьох молодих кам’яних куниць — двох самичок і самця. Протягом квітня–червня молоді тварини потрапили до Вікторії Мойсеєвої та команди Центру реабілітації та допомоги куницевим в Україні. Кожна з них потребувала людської допомоги, лікування й особливих умов утримання. До середини серпня куниці проходили складний і відповідальний курс реабілітації. Про це повідомив працівник нацпарку Сергій Курочкін, передає “Бессарабія INFORM”.
Справжня мета реабілітації полягає в тому, щоб тварина не стала ручною, не втратила обережності й не почала сприймати людину як джерело їжі та захисту. Дика куниця повинна вміти самостійно знаходити корм, користуватися природними сховищами, добре орієнтуватися у просторі, уникати небезпеки та правильно реагувати на незнайомі звуки й запахи.
Парадокс професійної реабілітації полягає в тому, що людина докладає величезних зусиль саме для того, щоб урятована тварина більше не потребувала людини.
«Ми щиро дякуємо Вікторії Мойсеєвій та всій команді Центру реабілітації та допомоги куницевим в Україні за лікування, догляд, терпіння й професійну підготовку тварин до повернення у природу», – зазначив Сергій Курочкін.
Кам’яна куниця, або куна кам’яна (Martes foina), — один із найпластичніших і найкмітливіших дрібних хижаків нашої фауни. Її легко впізнати за характерною білою «манішкою» на горлі й грудях, яка часто роздвоюється та простягається до передніх лап. Через цю ознаку тварину іноді називають білодушкою.
Попри свою назву, кам’яна куниця живе не лише серед скель і каміння. Вона заселяє балки, степові схили, узлісся, чагарники, лісосмуги, сади та мозаїчні сільські ландшафти. Їй потрібні сухі підвищені ділянки, густі зарості й надійні сховища: порожнини між корінням, купи хмизу, нори інших тварин, дупла та щілини серед каміння.
Саме тому для випуску було обрано «Шепіт заплав» — територію, де поруч існують різні природні оселища: степові схили, луки, чагарники, фрагменти деревної рослинності та водно-болотні угіддя. Така мозаїчність створює для молодих куниць значно більше можливостей знайти корм, укриття і власний безпечний маршрут.
Перші ночі на волі будуть для трійці часом інтенсивного дослідження. Тварини знайомитимуться з новими запахами, шукатимуть безпечні укриття та природний корм. Вони можуть швидко відійти від місця випуску, і це буде не приводом для занепокоєння, а нормальною пошуковою поведінкою молодих хижаків.
Є у кам’яної куниці й одна особливо дивовижна біологічна риса. Парування у цього виду відбувається влітку, але розвиток зародка невдовзі призупиняється.
Завдяки так званій відстроченій імплантації дитинчата народжуються лише наступної весни — саме тоді, коли природні умови стають найбільш сприятливими для їхнього вигодовування.
