Про українське націоналістичне підпілля Одеси ХХ століття та репресії радянських спецслужб
У ХХ столітті в Одесі існувало активне українське націоналістичне підпілля, яке діяло навіть у найскладніші часи війни та окупації. Саме тому радянські спецслужби вважали Одесу небезпечним осередком і системно намагалися його ліквідувати. Про це розповіли фахівці Українського інституту національної пам’яті, передає видання «Південь сьогодні».
Під час Другої світової війни в Одесі діяв обласний провід ОУН (Організація Українських Націоналістів). Його діяльність охоплювала не лише саме місто, а й значну частину території тодішньої Трансністрії. Мережа підпілля складалася з районних та окружних осередків, а загальна кількість учасників сягала приблизно тисячі осіб.
Особливо активізувалося підпілля у 1942 році, коли до міста прибули діячі похідних груп ОУН — Тимофій Семчишин та Мефодій Павлишин, які взяли на себе керівництво організацією.
Підпільна пропаганда, організація і підготовка до збройної боротьби
В Одесі діяла таємна друкарня, де друкували націоналістичні видання «За державність», «Чорноморський вісник» та «Молода Україна». Через них поширювали ідеї незалежності України та інформацію про діяльність визвольного руху.
Крім того, підпільники займалися організаційною роботою, створювали мережі серед студентів, вчителів, інтелігенції, працівників порту та підприємств.
Важливою частиною діяльності одеського підпілля була підтримка повстанського руху. Зокрема, було створено мобілізаційний штаб, який мав залучати до боротьби молодь та колишніх офіцерів різних армій — від царської до армії УНР. Також підпільники передавали медикаменти для відділів Української повстанської армії, що діяли на західноукраїнських землях.
Радянські спецслужби проти підпілля
Активність націоналістів викликала серйозну реакцію радянських спецслужб — спочатку агентурна робота велася ще під час окупації, а після повернення радянської влади вона різко посилилася.
У місті створили спеціальні агентурні мережі, які проникали у середовище підпільників. До середини 1945 року органи держбезпеки встановили 73 учасників підпілля, 45 із них заарештували, а 25 оголосили в розшук.
Осередки підпілля були виявлені не лише в Одесі, а й у багатьох районах області — від Любашівки до Балти та Ширяєвого.
Попри репресії, націоналістична мережа в Одесі не зникла. Навіть у другій половині 1940-х років місто залишалося важливим пунктом для діячів визвольного руху. Завдяки цим зв’язкам до Одеси на лікування навідувався один із найрозшукуваніших діячів визвольної боротьби — Роман Шухевич.
«Одеса ніколи не була лише «радянським» чи «імперським» містом. У її історії була й сильна українська підпільна традиція, за яку люди платили свободою і життям. І ця історія ще чекає на повне осмислення», — пишуть в УІНП.
