8 березня в Одесі відбулася традиційна недільна акція на підтримку безвісти зниклих та полонених захисників, а також цивільних українців, повідомляє видання «Південь сьогодні».

Міжнародний день боротьби за права жінок сприймається сьогодні в Україні по-іншому. Тут через російську збройну агресію цивільні українки ризикують втратити життя у власній домівці, на роботі чи у лікарні. Військовослужбовиці виборюють незалежність країни, рятують життя та, на жаль, деякі з них, потрапивши у полон, зазнають тортур у ворожій неволі. Тисячі матерів, дружин, сестер та доньок досі нічого не знають про долю найрідніших.

Під час акції біля залізничного вокзалу десятки жінок нагадували про своїх коханих, синів, батьків та братів, друзів, Героїв, на яких вдома чекають родини. Серед учасників були зокрема чоловіки та діти, небайдужі одесити. У них в руках – прапори бригад, портрети й плакати із закликами: «Що за свята, коли наші рідні в полоні? Ми маємо за них боротися», «Невідомість гучніша за свята! Де мій чоловік?» «Поверніть мені мій сенс життя. Знайдіть мого синочка», «Допоможіть повернути татуся», «Моя мрія – воля брата», «Невідомість – найжорстокіше випробування. Але єдине, що вона не забирає – це віра. Поверніть мені чоловіка!», «Мрію обійняти тата», «Моє свято – твоє повернення», «Що ти зробив сьогодні, аби в них було завтра?!»

Учасники акції наголошують, що питання повернення українських воїнів додому має торкатися кожного з нас, адже вони захищали від ворога усіх українців. Але, на жаль, рідні військових нерідко згадують: коли трапляється біда, із болем вони залишаються сам на сам.

Брат Тетяни зник безвісти у листопаді 2025 року. У січні стало відомо, що захисник потрапив у російський полон.

«Мені хочеться, щоб наше суспільство пам’ятало, що війна триває. Безвісти зниклі, полонені військові, цивільні – це рана, це наше сьогодення, і ми маємо боротися за тих, хто бореться за нас, завдяки кому ми починаємо свій день, можемо випити вранці каву, привітати маму з Днем народження, сестру з 8 березня – хто святкує. Ми маємо пам’ятати ціну кожного дня, кожного свята. Це наш спільний біль, там чужих немає. Ми всі одна країна, на яку напали, ми всі громадяни України, яких хочуть вбити росіяни. Тому ми всі маємо боротися, бути єдними, незважаючи на будь-які суперечки», – каже Тетяна.

Онук Людмили зник безвісти на Донецькому напрямку у серпні 2025 року. Понад усе літня жінка мріє дочекатися на його повернення.

«Ніякої звісточки ні від кого немає. Дуже хочеться його дочекатися, аби тільки встигнути, тому що вже роки мої не ті… Хочеться дочекатися онучка…»

Христина доєдналася до акції, аби підтримати родини Героїв у ці важкі часи й у цій тривалій боротьбі:

«Я йшла повз і побачила цю акцію, і приєдналась. Тому що, вважаю, має почути не тільки світ, а й Україна. Мені здається, що в нас досі є багато байдужих людей, які ігнорують цю ситуацію. І люди залишаються зі своїм болем самі. Хоча їхні рідні йдуть воювати за всю Україну, а коли стається біль – їхні родини залишаються наодинці», – зауважила жінка.

Ганна два понад два роки розшукує свого брата, який зник безвісти на Бахмутському напрямку. Жінка наголошує, що важливо, аби кожен Герой повернувся до рідної землі, додому.

«Не покладаємо рук, тому що наша віра – це їхній захист, де б вони зараз не були. Ми кожного чекаємо з полону та, на жаль, з репатріації. Тому що невідомість – це жахливо, найгірше, що може бути: ні до кого прийти на могилу, нікого обійняти… Це найголовніше знати: «Я живий». Ми стоїмо тут, щоб висвітлювати біду всієї України, нашої Одеси, Одеської області з надією, що хтось побачить, впізнає світлини наших Героїв», – розповіла Ганна.

Під час акцій родини часто приносять із собою портрети Героїв зі сподіванням, що, можливо, серед військових, які проходитимуть повз, хтось впізнає свого побратима та зможе надати бодай якусь інформацію. Значущу допомогу у поверненні українських воїнів з полону можуть надавати захисники, які повернулися до України в рамках обмінів – надаючи свідчення про тих військовослужбовців, які продовжують перебувати у російській неволі. Адже, нагадаємо, російська сторона не надає повних даних про українських полонених. Саме через це велика кількість наших воїнів роками може мати статус «безвісти зниклий», а й відповідно їхній шанс на повернення в рамках обміну – значно нижчий.

«Я думаю, як тільки вони (звільнені з полону військовослужбовці – Авт.) трошки прийдуть до тями, пройдуть реабілітацію, наберуться сил, вони повинні передати відомості, щоб якомога більше наших людей отримували зв’язки, щоб повернути захисників з ворожих лап», – зазначила організаторка акції Вікторія Азанова.

Особливо тривожними для родин стали останні світові новини. Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) відігравали ключову посередницьку роль в обміні військовополоненими між Україною та росією. Нині ОАЕ перебувають у стані війни. Тож родини захисників закликають українську спільноту з усього світу нагадувати про необхідність повернення наших Героїв додому, а також про тортури та знущання, яких вони зазнають, перебуваючи у полоні рф.

Водночас в Україні робота над поверненням наших воїнів і цивільних триває. 5 та 6 березня в рамках обміну військовополоненими, про який було домовлено на перемовинах у Женеві, додому повернулося 500 захисників, а також цивільних українців. У напрямку роботи стосовно безвісти зниклих воїнів Вікторія Азанова відзначила Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими:

«Організація надала відомості, що за 2025 рік було встановлено долю 180 безвісти зниклих захисників. Це цілих 180 людей! Ці дані дають можливість сподіватися на диво і розуміти, що не всі безвісти зниклі загиблі, як це прописує Міжнародний комітет Червоного Хреста».

Заклик до українського суспільства у родин захисників залишається незмінний: підтримка та повага військовим і їхнім родинам, шана – полеглим Героям і єдність – у боротьбі проти російських окупантів і їхніх злочинів.

«Тим не менш, якщо ми не будемо командою, не будемо один одного підтримувати й вірити, нічого з цього не вийде», – сказала учасниця акції Юлія, яка вийшла на підтримку своїх побратимів.

В Одесі акції на підтримку безвісти зниклих та полонених військовослужбовців і цивільних проходять щонеділі. Охочі долучитися можуть слідкувати за анонсами у соцмережах організаторки Вікторії Азанової – за посиланням.

Амєлія МИЙНОВА

Джерело: «Південь сьогодні»