На Одещині судили багатодітного чоловіка за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Судове рішення підтвердило провину обвинуваченого, незважаючи на його невизнання вини та спроби обґрунтувати право на відстрочку наявністю чотирьох дітей. Його позбавили волі на 3,3 роки.

Обставини справи

Кримінальне провадження було порушено через неявку військовозобов'язаного до ТЦК у визначений бойовою повісткою термін. Згідно з матеріалами справи, обвинувачений, уродженець селища Іванівка, перебував на військовому обліку з 26 листопада 2010 року як військовозобов'язаний запасу. Чоловік, який має початкову загальну середню освіту, 12 грудня 2023 року пройшов ВЛК і був визнаний придатним до військової служби. Його належним чином повідомили про необхідність прибути до ТЦК 15 грудня 2023 року для проходження військової служби за мобілізацією, а також попередили про кримінальну відповідальність за неявку. Проте у зазначений час не з'явився, причин неприбуття не повідомив, реалізувавши, за висновком суду, умисел, спрямований на ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану, введеного Указами Президента України.

Розгляд справи

Під час судового засідання обвинувачений не визнав свою вину в повному обсязі, заявивши, що не має намірів проходити військову службу. Він посилався на те, що проживає у цивільному шлюбі близько 20 років і має від жінки чотирьох неповнолітніх дітей, що, на його думку, мало б надати йому право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

«Вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає в повному обсязі, оскільки не має взагалі намірів проходити військову службу; не надав до Центру документів, які б підтверджували, що він є батьком дітей, оскільки такі документи оформлені не були; біля 20 років проживає з ОСОБА_6 (далі також ОСОБА_6 ) в цивільному шлюбі; має чотирьох неповнолітніх дітей, які походять від нього та ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 отримує допомогу від держави на утримання дітей, як одинока мати; не був записаний батьком дітей, щоб отримувати допомогу від держави; офіційно не працевлаштований, працює по найму, займається випасанням худоби; не вчиняв дії щодо здійснення допомоги іншим особам (не військовим), які потребують матеріальної, моральної підтримки в умовах збройної агресії проти України», - йдеться в матеріалах справи.

Свідки, працівники ТЦК, підтвердили, що обвинувачений викликався за бойовою повісткою, але відмовився від проходження служби, посилаючись на дітей. Вони зазначили, що під час призову підстав для відстрочки не було, оскільки у наданих свідоцтвах про народження чоловік не був зазначений батьком дітей. Цивільна дружина обвинуваченого, підтвердила, що на момент призову документів про його батьківство не було, а вона отримувала державну допомогу як одинока мати; заяви про визнання батьківства були подані лише у січні 2025 року, вже після притягнення чоловіка до кримінальної відповідальності.

Суд проаналізував надані докази, включаючи картку військового обліку, довідку ВЛК про придатність, акт про неявку та свідоцтва про народження дітей. Суд звернув увагу, що батьківство обвинувачений встановив щодо дітей більш ніж через рік після вчинення кримінального правопорушення. Ці дії, а також його прямо висловлена відсутність наміру служити, свідчать про прямий умисел на ухилення від призову, що є порушенням конституційного обов'язку захисту Вітчизни.

Вирок

Суд кваліфікував дії порушника за статтею 336 Кримінального кодексу України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого, оскільки він усвідомлював протиправність своїх дій та бажав настання суспільно небезпечних наслідків.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та відсутність обставин, що пом'якшують покарання, зокрема відсутність щирого каяття та невизнання вини. Суд наголосив, що жодні законодавчі приписи не можуть дозволяти військовозобов’язаному відмовитися від призову в умовах воєнного стану, оскільки це суперечить статті 17 Конституції України. Враховуючи ці обставини, суд призначив покарання у вигляді 3,3 років позбавлення волі.

Джерело: 048