Одразу зазначимо, що живуть вони не тільки в наших краях. Проте актуальною ця інформація для кожного з регіонів України буде у міру просування шкідливих комах. А ті зараз вже досягли Вінниччини та Києва. Про те, хто з пернатих полюбляє ласувати сараною, у Фейсбук розповів відомий орнітолог та природоохоронець Віталій Грищенко. Журналісти видання «Південь сьогодні» залюбки діляться дописом фахівця. Далі текст без змін.

У звʼязку з ажіотажем (мʼяко кажучи) внаслідок появи на півдні України перелітної сарани, варто нагадати про те, які птахи її їдять. А роблять це майже всі – від горобців та іншої дрібноти до хижих птахів і сов. Ще б пак – такий практично безмежний ресурс!

Проте одне з найбільш важливих місць у переліку «сараноїдів» займає наш улюбленець білий лелека. Причому настільки важливе, що в мовах деяких африканських народів (де сарана – постійна біда) його називають «сарановим птахом» або «пожирачем сарани». Наприклад, на африкаанс (мова білого населення Південно-Африканської Республіки) білий лелека – grootsprinkaanvoёl, тобто «великий сарановий птах». З того, що він «великий», можна зробити висновок, що є й інші «саранові птахи», менші. І дійсно, так називають, зокрема, дерихвостів. Добре відомий нашим любителям птахів лучний дерихвіст – rooivlerk sprinkaanvoёl (червонокрилий сарановий птах). Мабуть, добряче та сарана дістає жителів півдня Африки, що вони птахів, які її поїдають, відзначають навіть у назвах.

Але повернемося до лелек. Білий лелека взагалі полюбляє прямокрилих комах – коників, кобилок, цвіркунів, капустянок (вовчків). До них належить і сарана. По-науковому, білий лелека – ортоптерофаг. Там, де прямокрилих багато, вони можуть становити значну частину раціону. Коників лелеки збирають на луках, за капустянками навідуються на городи. Чому так – зрозуміти не важко: це чимала й широко розповсюджена здобич. За нею варто побігати. Коли йдеш по луках, коники прямо розлітаються з-під ніг навсібіч. Назбирати їх повен рот для пташенят лелека може досить швидко. Ну а капустянки, як показали дослідження в різних країнах Європи, від Іспанії до колишнього СРСР, у живленні чорногуза можуть становити влітку від 5-10% до третини. То ж якщо лелека ходить у вас по городу, не переживайте, помідори чи огірки він не поїсть, а от капустянок та мишей – залюбки.

Про те, як лелеки знищують сарану, є чимало свідчень у науковій і популярній літературі.

Ось яку історію розповів відомий київський зоолог К.Ф. Кесслер. У 1848 році восени великі полчища сарани з’явилися в околицях містечка Кам’янка Чигиринського повіту і відклали яйця. У травні наступного року з них почали виводитися цілі хмари комах. Люди кинули всі сили на боротьбу з сараною (а сил у ті часи було не так і багато, ніяких інсектицидів ще не винайшли). І тут наспіла неочікувана допомога – з’явилися лелеки. Кожен день великі зграї птахів оточували поле з сараною густим ланцюгом і поїдали її. До кінця липня від тієї пошесті нічого не залишилось.

Угорський орнітолог Я. Шенк описував великий наліт сарани на Гортобадь в Угорщині в 1907 році. Лелек тут гніздилося мало, але вони швидко позліталися з усіх кінців у великій кількості. За свідченням науковця, в органах травлення одного здобутого бузька (ну от так тоді вивчали живлення птахів) знайшли близько 1000 екземплярів сарани. Шлунок і стравохід його були набиті до самої глотки! Птах може з’їв би й ще, просто вже не було куди – здобич випадала з рота. В одній із лелечих погадок виявилося близько 1600 щелеп цих комах. Я. Шенк підрахував, що зграя зі 100 чорногузів здатна знищити за день 100 тисяч цих небезпечних шкідників.

 У липні 1909 року в Угорщині велика кількість сарани зʼявилася на площі в 500 гектарів. Туди злетілися тисячі птахів, передусім лелек і граків. Незабаром сарана була повністю знищена. У 1907 році на півдні Африки зграя в 600-700 білих лелек знищила сарану на ділянці довжиною в милю й шириною 300 метрів. Всього за 8 днів від незлічених полчищ залишилася лише невелика купка комах, котру птахи швидко доїли остаточно.

На місцях зимівлі в Африці лелеки можуть утворювати значні скупчення там, де багато їжі. І це може бути не тільки сарана. Вони часто годуються на полях люцерни та пасовищах. У січні 1987 року в Танзанії німецький орнітолог Х. Шульц на ділянці в 25 квадратних кілометрів нарахував близько 100 тисяч білих лелек. На той час це була майже чверть усієї східної популяції, яка зимує в Південній і Східній Африці. Пояснюється це тим, що в Танзанії на полях люцерни якраз розвелося безліч гусені одного з місцевих метеликів. У Південній Африці чорногузи того сезону майже не з’являлися взагалі. Чого кудись далеко летіти, коли їжі й тут вистачає. Лелеки взагалі можуть кочувати за зграями сарани та інших масових видів комах.

Ефективність полювання бузьків буває досить високою. За підрахунками, зробленими орнітологами в Польщі, якось один птах спіймав протягом години 44 мишей, 2 молодих хом’яків і одну жабу; інший ловив по 25-30 коників за хвилину! Проведені науковцями безперервні спостереження за одним чорногузом показали, що він зловив протягом 10,5 годин принаймні 1037 різних тварин, в середньому по 1,6 за хвилину. Мисливські успіхи птахів залежать від умов місцевості й виду здобичі, але в середньому результативними бувають близько половини нападів.

Загалом значну частину раціону білого лелеки становлять тварини, яких люди вважають шкідниками сільського господарства. То ж повірʼя про те, що село, де багато чорногузів, може розраховувати на гарний врожай, має й цілком раціональну основу. Більше того, ймовірно, що якраз знищення сарани та багатьох інших небезпечних для людини тварин стало однією з причин, чому білого лелеку стали шанувати як священного птаха. У Стародавній Греції були поширені зображення битви лелек зі зміями. Чорногузи дійсно ловлять гадюк та вужів, але це не ілюстрація з натури, а алегорія, символіка. Змія в міфології часто уособлювала хтонічні сили – стихійні сили природи, ворожі людині. Звідси численні «змієборчі» сюжети. Просто в даному разі небесні захисні сили втілює птах.

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: Південь сьогодні