Родичі військовополонених, зниклих безвісти та небайдужі одесити вкотре вийшли на Дерибасівську, щоб нагадати: боротьба за визволення триває. Навіть холод і сніг не зупиняють учасників, які продовжують вимагати дій від влади та міжнародної спільноти. Головна мета акції — бути голосом тих, хто не може говорити сам. 

Про це повідомляє кореспондент Новини.LIVE.

"Бійтесь як вогню байдужості..."

Щонеділі на центральній вулиці Одеси збираються десятки людей, тримаючи у руках плакати з фотографіями полонених та написами: "Поверніть наших героїв", "Свободу захисникам", "Ви потрібні Україні". Серед присутніх — матері, дружини, діти військовослужбовців, які перебувають у ворожому полоні. Кожен із них має свою історію та свій біль, але всіх об’єднує спільна мета — повернути тих, хто зараз у неволі, і не дати суспільству забути про них.

"Наші рідні не мають змоги розповісти, як їх катують у полоні, як їх вбивають морально і фізично щодня. Ми тут, щоб нагадати: вони мають повернутися додому", — розповідає Віра, учасниця акції.

Віра додає, що найбільше її болить байдужість суспільства. За її словами, багато людей сприймають цю війну як щось далеке, особливо ті, хто не має прямих втрат у родині.

"Хвилина мовчання о 9 годині ранку — це не просто традиція. Це нагадування, що хтось сьогодні не прокинувся, не обійняв своїх рідних, не зміг побігати по траві чи відчути сонце на обличчі. Хтось віддав життя, щоб інші могли жити. І ми не маємо права забути про це",  — додає жінка. 

Військові теж на акції

На акцію приходять навіть військовослужбовці, які перебувають у короткостроковій відпустці. Серед присутніх воїн 42-ї окремої механізованої бригади. Він приїхав у місто на реабілітацію. Війна змінила життя чоловіка назавжди, і, за його словами, повернення в рідне місто після 11 місяців на фронті викликало змішані почуття.

"Я служу з травня 2022 року. Останні місяці провів на обороні Стариці на Харківщині, а потім на Донбасі — там жах. Зараз приїхав до Одеси й не впізнаю свого міста. Можливо, я просто не був тут дуже довго. Але зараз моя справжня домівка там, на передовій, серед побратимів. Ми всі змінилися. Війна змушує переоцінити життя, цінності та те, що дійсно важливо", — каже військовий.

Він підкреслює, що розуміє біль родин, які чекають на своїх захисників.

"Я бачу ваші плакати, ваші очі. Ви чекаєте, і це правильно. Але я вам скажу, що на фронті не завжди можна точно сказати, де зник боєць. Часом це означає, що він просто залишився там… на дорозі, у полі. Його не змогли забрати через обстріли. Там ти думаєш про живих, а не про мертвих. Війна жорстока, і інколи шансів немає", — додає чоловік.

Попри весь біль і втому, він вдячний тим, хто виходить на площу нагадати про полонених і зниклих безвісти.

"Я дуже вдячний одеситам за те, що вони не мовчать. Це краще, ніж просто сидіти вдома та чекати, що щось зміниться само собою. Вони теж чекали. І будуть чекати. Не втрачайте надії, не опускайте рук. Чекайте. Дай Боже, щоб усі, кого ви чекаєте, повернулися", — сказав військовий.

Попри складну ситуацію, учасники акції продовжують вірити в повернення своїх рідних. Вони просять українців не залишатися байдужими, поширювати інформацію та підтримувати родини військовополонених.

Джерело: Новини.LIVE