Життя поліцейського у 26 років обірвала ворожа ракета, яка впала біля об’єкта, де він виконував службові обов’язки. Для батьків Ігор був єдиним сином. Згадками про Ігоря поділилися його батьки, колеги, друзі та кохана дівчина. Про це пише пресслужба головного управління Національної поліції в Одеській області, передає видання «Південь сьогодні».

Ігор Целий народився в Луганську 21 грудня 1997 року. В Одесу він переїхав у 2014 році, коли російські війська окупували його рідне місто.

Батьки розповідають, що ще в першому класі Ігор вирішив стати поліцейським. Він пояснив це просто: хотів допомагати людям, які цього потребують.

«Моя мрія була, щоб син став лікарем, як я. Але ми його не відмовляли, навпаки, підтримували й сприяли, аби в нього все вийшло», – зізнається мама, пані Ірина.

«Ігор професійно займався спортом – дзюдо, самбо, універсальним боєм. Став майстром спорту з універсального бою, чемпіоном Луганської області, чемпіоном Європи. Он скільки в нього медалей та кубків! Навіть гімн на його честь грав. Але своїми успіхами він не хизувався – був скромним», – з гордістю розповідає батько, пан Олексій.

Батьки посміхаються, згадуючи, як Ігор знаходив підхід до людей. Він легко знаходив спільну мову з усіма, а якщо потрібно було згуртувати колектив для спільної справи – робив це невимушено й природно.

Після закінчення школи, зіткнувшись із жорстокістю ворога, який зруйнував його дім, Ігор остаточно вирішив присвятити життя боротьбі за справедливість. У 2015 році він вступив до Одеського державного університету внутрішніх справ, а після здобуття фаху пішов працювати слідчим у місцеву поліцію.

«Ігор Целий вперше прийшов до мене курсантом домовлятися про практику. Сказав: «Я хочу навчитися». Він сам прокладав собі шлях, не шукав легких варіантів. Був ініціативним, наполегливим, розумним, дуже перспективним. Не любив сидіти на місці. Брався за розкриття будь-яких злочинів, їздив усюди, куди можна було – на реалізації, обшуки, у відрядження. Вночі його розбуди й скажи: «Ігорю, треба», – і він поїде. Потім його призначили слідчим, а через п’ять років він перейшов у слідче управління – хотів зростати», – з теплотою згадує заступниця начальника слідчого відділення відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Наталія Мрочко.

Начальниця відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Одеській області Віоріка Фінікова запам’ятає Ігоря як дуже світлу людину:

«Він нещодавно почав працювати у слідчому управлінні. Ми дуже хотіли, щоб він до нас прийшов – молодий, спортивний, веселий, красивий, відкритий, з великим серцем хлопець. У день загибелі він мав їхати у відрядження до іншої області, але трагедія обірвала його життя. Назавжди він у наших серцях».

На роботі Ігор зустрів своє кохання. Аліна Полуектова познайомилася з ним у райвідділку, коли прийшла на практику.

«Він був дуже уважним і чуйним до мене. Завжди підтримував. Ми хотіли побудувати сім’ю. Я безмежно вдячна йому за те, що він показав, як можна любити. Його втрата для мене нестерпно болюча», – ділиться дівчина.

Друг та колега Ігоря – Андрій Захоба зазначає, що таких людей, як він, у своєму житті не зустрічав.

«Мені здається, Ігор увібрав у себе всі найкращі людські якості. Він викладався на 100 % і в роботі, і в особистих стосунках. Завжди допомагав. Він став для мене не лише колегою, а й близьким другом».

Поліцейський був романтиком. Він захоплювався краєвидами й фотографував їх на згадку. А ще дуже любив дітей. Батьки пригадують, яким він був щасливим, коли в одній зі шкіл навчав малечу прийомів боротьби.

«Син повернувся з виклику щодо загибелі жінки й не міг збагнути, як можна так занапастити себе, маючи маленьких дітей. Ми згодом знайшли його переживання з цього приводу у щоденнику», – розповідає мама.

Його життєвим девізом був вислів Вінстона Черчилля: «Успіх – не остаточний, невдачі – не фатальні, значення має лише мужність продовжувати».

«Син слідував цьому девізу і стійко долав труднощі. У спорті мав чимало травм – неодноразово ламав руки, ноги, але не здавався. Так само й у роботі: що б не сталося – рухався вперед», – розповідає батько.

Мама додає:

«Він був як на батарейці – вдома і на роботі. Хто б про що не попросив – відкладав свої справи й допомагав. Усім допомагав… Він любив свою роботу. Якось повернувся з реалізації десь у полі на кордоні з Молдовою – весь брудний, але щасливий».

Старший лейтенант поліції, старший слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Одеській області Ігор Целий загинув 18 листопада 2024 року у середмісті Одеси від тяжких поранень, отриманих унаслідок російського обстрілу. Йому було лише 26 років. Батьки залишилися самі.

«Син сниться нам у добрих снах. Наснилося, що він на небесах прийняв присягу й співає пісню. В житті він співав, коли мав гарний настрій. Отже, там він теж працює, і в нього все добре», – заспокоює себе мама.

Вічна пам’ять. Назавжди в поліцейському строю.

Джерело: «Південь сьогодні».