Кулики-чоботарі, які схожі на крилатих зебр, прилетіли з Африки до «Тузлівських лиманів» у цьому році доволі рано. Перед осіннім сезоном близько тисячі птахів залишилися на території нацпарку відпочивати й набиратися сил. Про це розповів співробітник нацпарку та еколог Іван Русєв, зауваживши, що внаслідок воєнних дій, кулики також зазнали неспокою, коли поверталися на свої звичайні місця гніздування, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

«В їх помешкання рашисти стріляли сотнями ракет з Чорного моря, коли вони прилітали до нас з Африки і займали свої звичайні місця гніздування. Вони гинули в тих місцях, де вони зазвичай формували колонії і виводили раніше пташенят. Тут зараз на цих ділянках сумно і тільки багато-багато вирв від рашистських ракет і мін, і тисячи-тисячи уламків в мулі, які вбивали все живе навколо. Немало в мулі лиманів і нерозірваних ракет, які потрібно буде вичищати після війни», – розповідає еколог.

Птахи й досі тримаються на деяких лиманах – Шагани, Малошаганський, Малий Сасик, Бурнас, Алибей. Їх зараз близько 1000 птахів.

У пошуках їжі чоботар найчастіше бродить по мілководдю, помахуючи з боку в бік дзьобом і пробуючи поверхню води або опускаючи дзьоб в відкладення мулу. Іноді живиться на плаву, роблячи занурення передньою частиною тулуба, рідше доводиться бачити птахів, які живляться на березі. Поживу знаходить на дотик. В їх живленні значне місце займають солоноводні рачки артемія (Artemia), крім того, вони їдять личинок двокрилих та інших комах, які живуть у солоних водоймах, дорослих водяних комах, молюсків, черв’яків, мотиля.

«Загрозливими чинниками для чоботаря є звісно бойові дії, втрата гніздових біотопів, зокрема внаслідок забудови прибережних територій з туристичною та комерційною метою, забруднення узбережжя, фактор неспокою з боку людини, знищення кладок бродячими собаками», – пояснює Іван Русєв.

Чоботар перебуває під охороною Червоної книги України (статус – рідкісний), Боннської конвенції, Директиви ЄС про захист диких птахів та Угоди AEWA.

Підготувала Амєлія МИЙНОВА

Фото – Іван Русєв