Батько Героя України з Білгорода-Дністровського мріє про звільнення окупованих територій аби знайти у Маріуполі місце поховання сина
Володимир Торшин – уродженець Білгорода-Дністровського, який ще з юнацтва обрав для себе військовий шлях, як і його батько – Володимир Миколайович Торшин. Був командиром самохідно-артилерійського дивізіону в 36-й бригаді морської піхоти та загинув під час оборони Маріуполя 22 березня 2022 року. Про захисника та його останній бій, а також вручення ордена «Золота Зірка» посмертно – розповіли для видання «АрміяInform» побратим Іван та батько Володимира, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
«Після дев’ятого класу Володимир вступив до військового ліцею в Одесі. А далі це вже його вибір був… Звісно, що перед очима у нього завжди мій приклад був, бо я теж військовий», — згадує батько Володимир Миколайович.
Каже, що в підлітковому віці син любив слухати музику у стилі heavy metal. Навіть волосся довге носив якийсь час і шиповані браслети на руці. Купа аудіокасет з тих часів залишилась. Улюбленими були гурти Metallica, Manowar.
Володимир закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка». Під час анексії Криму проходив службу в 406-й окремій береговій артилерійській групі ВМС ЗСУ. Не зрадив присягу – вирішив виходити з Криму, попри те, що більшість військових, з якими Володимир служив, залишилась.
Торшин одним з останніх виходив з Криму, вивозив українську техніку звідти. Згодом був призначений у 36-й бригаді на посаду командира артилерійського дивізіону. Побратим захисника, військовослужбовець ЗСУ Іван, згадує Володимира з повагою:
«Ми разом служили з 2017-го по 2020 рік… Володимир Торшин мав бездоганну репутацію. Деякі люди навіть казали, що вони в дивізіоні служать доти, доки тут такий командир. Яке б складне завдання не ставив він перед підлеглими, вони, не задумуючись, виконували, бо його слово поважали, довіряли йому», — згадує військовослужбовець ЗС України Іван.
Додає, що Торшин був вимогливий, але насамперед — вимогливим до себе. А також дуже любив свою родину – двоє дітей та дружину, з якими завжди знаходив час поспілкуватися.
У Маріуполі Герой стояв до останнього. Загинув захисник на наступний день після дня народження, розповідає батько:
«Син розповідав, що в Маріуполі ворог почав вести активні обстріли десь за два дні до початку широкомасштабного вторгнення… У день його народження, 21 березня 2022 року, за день до загибелі, я привітав сина. У мене в телефоні ці смс залишились… Він подякував. А 22 березня востаннє Володимир був на зв’язку зі мною десь о 10-й ранку, а після обіду вже все…»
Побратим Іван каже, що перед широкомасштабним вторгненням вони з Володимиром телефонували один одному. На жаль, привітати з днем народження Торшина він не встиг, про що шкодує:
«І знаю, що він був того дня ще на зв’язку. 35 років було йому… Нещодавно спілкувався з одним офіцером, який теж його знав. То цей офіцер захоплювався мужністю Володимировича і казав, що в Маріуполі він стояв до останнього. Зі своєю артилерією перебував вже, по суті, поруч з піхотою. Тільки й встигали йому боєкомплект підвозити».
Іван розповів, що Володимир Торшин загинув у Маріуполі, у районі заводу імені Ілліча, де його і поховали побратими. Проте коли росіяни окупували місто – провели ексгумацію, що зняли на відео. Де тіло перебуває зараз – невідомо.
У 2022-му Володимир Торшин мав закінчувати Національний університет оборони України.
«Коли він мав поступати туди, то серйозно готувався. Я з ним інколи на турнік ходив. Володимирович і так був добре підготовлений, але казав, що йому для вступу ще треба підвищити показники свої. Теорію теж повторював активно. Був би він живий, звісно, багато би змінив, покращив у вітчизняній артилерії», — зауважує Іван.
29 вересня 2023 року Володимиру Торшину було присвоєно найвищу державну нагороду України – звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові.
У Білгороді-Дністровському підполковника Володимира Торшина увічнили на Алеї Слави. Пізніше встановили меморіальну дошку на будівлі школи, де він навчався.
Орден «Золота Зірка» з рук Президента України отримував вже батько Героя Володимир Миколайович. Торшин-старший каже, що головною його мрією тепер є звільнення окупованих росією територій — щоб була можливість у Маріуполі знайти місце поховання сина.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – АрміяInform; із сайту Офісу Президента України