До України все частіше їдуть "воєнні туристи" – наскільки етичні такі екскурсії
В Україну їдуть "воєнні туристи", щоб побачити на власні очі руйнування і місця бойових дій.
Так звані військові туристи їдуть в Україну, щоб на власні очі побачити наслідки російської загарбницької війни. Тури в зони бойових дій, такі як Ірпінь чи Харків, які іноді називають "чорним туризмом", викликають етичні питання.
Про це йдеться у статті швейцарського видання Sarganserländer.
"Мені трохи страшно, я вперше в зоні бойових дій", – каже Альберто Бласко Вентас. 23-річний іспанець зробив важку подорож, щоб дізнатися про війну із перших вус. І він далеко не єдиний військовий турист в Україні — дедалі більше іноземців хочуть побачити руйнування на власні очі.
Іспанець дивиться на зруйнований міст в Ірпені. Сьогодні Ірпінь – одна з найважливіших пам'яток для військових туристів.
Ця ніша у туристичній індустрії відома як "чорний туризм", і близько десятка українських компаній пропонують подібні тури клієнтам, в основному з Європи та США.
Тури коштують від 150 до 250 євро. Частина прибутку йде на потреби армії, каже співзасновник туристичної компанії Дмитро Никифоров. Проте екскурсії – це не гроші, а пам'ять.
Поїздки мають насамперед освітню цінність, запевняє менеджер Світозар Мойсеєв, менеджер туристичної компанії. "Вони як вакцина, яка запобігає повторенню подібного".
Бласко Вентас знімає кожен крок своєї подорожі. Він публікує відео на своєму Youtube-каналі, за яким стежать 115 тисяч осіб. Незважаючи на побоювання сім'ї, Вентас сів на літак до Молдови. Далі подорож продовжилася потягом, який за 18 годин доставив його до Києва.
Деякі туристичні агенції за тисячі євро доставляють своїх клієнтів майже до зони бойових дій. Нік Тан із США наважився на такий крок. У липні він приїхав до Харкова за 20 кілометрів від фронту.
"Я просто хотів побачити це, тому що вважаю, що наше життя на Заході надто комфортне і легке", – каже 34-річний чоловік, який працює в нью-йоркській технологічній компанії. Насправді він хотів підійти ближче до лінії фронту, але його гід не дозволив.
Тан – шукач гострих відчуттів. Раніше він знаходив їх у стрибках з парашутом, боксі та на рейвах. "Стрибати з літаків, веселитися всю ніч і бити людей по обличчю – це вже не для мене. То що далі? Поїхати до зони бойових дій", – каже він.
Таке ставлення здається дивним людям у зруйнованому Ірпені, які, як і раніше, живуть у постійній небезпеці. "Нещодавно за 300 метрів від мого будинку розбився безпілотник "Шахед". Я не став би переживати подібне", – каже 52-річний Руслан Савчук. "Але якщо люди цього хочуть, це їхнє право".
"Більшість мешканців підтримують чорний туризм. Але є й звинувачення. "Навіщо ви сюди приїжджаєте? Навіщо ви хочете побачити наше горе?", – розповідає депутатка місцевої ради Ірпеня Михайлина Скорик-Шкарівська.
Глава Національного агентства з розвитку туризму Мар'яна Олесків також визнає етичні проблеми військового туризму. Тому агенція готує спеціальні навчальні курси для гідів.
У виданні нагадують, що раніше десятки тисяч іноземних туристів-катастрофістів щорічно приїжджали в Україну, щоб відвідати Чорнобиль. Після початку війни туризм значною мірою пішов на спад. Проте українська туристична індустрія вже готується до мирного життя, наприклад, укладаючи контракти з туристичними порталами Airbnb та Tripadvisor. Олесків впевнена: "Віна привернула увагу до України, тепер принаймні всі знають про нашу країну".