Дехто чув, а можливо навіть бачив так звані «одеські гроші», які у свій час завоювали ринок не лише в Одесі, а й інших сусідніх містах, зокрема – й на півдні області. Про те, чому вони з’явилися, хто їх вигадав, і яка була їх доля, розповідається в рамках проєкту «Odesa Decolonization», над яким працювали фахівці з історії та культури, науковці, медійники, громадські діячі, що досліджували історію міста, передає видання «Південь сьогодні».

Після двох переворотів 1917 року в Одесі виникла фінансова криза – не вистачало дрібних купюр. Це спричинило серйозні проблеми: банки не видавали готівку, виникали черги, не виплачувалися зарплати, і неможливо було розраховуватися в магазинах. Гроші стали віртуальними папірцями у вигляді боргових розписок і векселів.

Тоді банкір Микола Іванович Драго запропонував рішення – випустити розмінні квитки або «бони» замість звичних грошей.

9 грудня 1917 року Комітет кредитних установ Одеси затвердив проєкт Драго, проте зі зміною – емітентом цих квитків стало Одеське міське громадське управління. Було випущено квитки на п’ять мільйонів рублів номіналом три, п’ять і десять рублів.

12 січня 1918 року в місті були розклеєні оголошення про випуск розмінних квитків, які могли замінити державні кредитні білети. Вони мали обіг в Одесі і приймалися в сплату за всіма операціями. Їх обмін на державні кредитні білети здійснювався без комісії.

Успіх задуму був великий. Проте вже 13 січня стало ясно, що грошей не вистачає, і трирублівки знову стали дефіцитом. Міська Дума вирішила друкувати нові гроші, додавши купюри номіналом 25 і 50 рублів та «дріб’язок» – 15, 20 і 50 копійок.

Витрати на друк першої партії становили 70 тисяч рублів. Головною перевагою цих грошей була їх забезпеченість – сума випущених бон була покрита грошима, внесеними до Державного банку. Це сприяло полегшенню фінансової кризи.

Одеські гроші завоювали ринок не лише в Одесі, а й у сусідніх містах, як-от Миколаїв, де їх прийняли на рівні з державними квитками. Одеські бони набули поширення майже по всій Херсонській губернії та у Бессарабії.

У січні 1919 року в Одесі розглядали можливість додаткового випуску «одеських грошей» на суму 225 мільйонів рублів. Проєкт був успішним. Автором проєктів марок номіналом 15, 20 і 50 копійок був відомий український художник Ждаха, а інших проєктів – гравер Адамек.

Але з часом ситуація змінилася. У місті ходили різні грошові знаки – царські, «керенки», українські, радянські, одеські. У 1919 році одеські гроші перестали приймати до оплати. Микола Іванович Драго, боротьба якого між революціонером та банкіром тривала все життя, залишився в історії як автор успішного проєкту «одеських грошей». Подальша його доля невідома, але є відомості, що він очолював одеську контору Держбанку при більшовиках. Він помер від тифу у 1922 році.

Підготувала Амєлія МИЙНОВА

Фото – Odesa Decolonization

Джерело: «Південь сьогодні».