Ізмаїльська земля подарувала нам чимало обдарованих людей, захоплених мистецтвом Слова. Життя поетів тісно пов'язане з рідною землею. Народна мудрість говорить, навіщо шукати чистої води у чужих криниць, коли є свої… Так от і наших поетів живить живлющою вологою рідна сторона. І не важливо, що хтось не живе тут, а хтось приїхав сюди з іншої місцевості, але всіх поетів об'єднує любов до рідного краю.

    Почуття гордості за «край просторий, чудовий» охоплює кожного, коли читаєш вірші «Моє місто», «Місто, серце рідне». Ненав'язливі, прості епітети, метафори, порівняння надають казковості, чарівності нашій малій батьківщині. І знову хочеться радіти від щастя, що ти частина батьківщини, що ти українець. Що ти живеш у цьому краї.

    Може саме тому у нас багато талановитих людей, які не лише працюють у різних галузях господарства, а й складають пісні, вірші. Хто вони ці люди? Як прийшли у поезію, як стали письменниками? У чому своєрідність кожного з них? Про це розповість дайджест «Є імена, і є такі дати» (краєзнавчі поети та письменники-ювіляри 2024 року), створений інформаційно-бібліографічним відділом. 

 

    У будь-якому невеликому місті є люди, які формують його культурне середовище, визначають його розвиток. Це талановиті письменники, поети, художники, музиканти, нарешті краєзнавці, які гаряче люблять свою малу батьківщину.                                             

    Цього року виповнилося 75 років від дня народження ізмаїльського поета та прозаїка, журналіста Євгена Анатолійовича Маслова.

     Євген Анатолійович Маслов народився 1949 року в далекому та спекотному Узбекистані. Після закінчення школи у 1968 році Є. Маслов вступив на факультет філології Бухарського держпедінституту (нині університету).

     У 1975 році приїхав на постійне проживання в Україну, в місто Ізмаїл, працював на ниві журналістики: спочатку в районній газеті «Придунайські вісті», а потім – в обласній газеті «Одеські вісті» як особистий кореспондент по Ізмаїлу та Ізмаїльському району.

     Селяни обожнювали Євгена Анатолійовича за гостре перо, невикорінний оптимізм, за глибоке знання теми в будь-якому напрямі сільського господарства та особливостей сільського життя, про які писав. Вірші та п'єси Євгена вони цитували напам'ять. Він завжди був легкий на підйом і виїжджав куди треба за першим покликом.

    Творчість Євгена Маслова – це поезія неспокійної душі, чи стверджує вона гідність чи непорушну самоцінність людини. Його вірші насичені афоризмами - лаконічними, вигостреними формою і висловлюють узагальнену думку висловами.

     Його розповіді добре написані, з літературним смаком, водночас просто та життєво.

     У 2010 році побачила світ книга віршів Євгена Маслова «Міст. Одкровення мандрівника».  

    Він радів появі свого дітища, з якою гордістю дарував і підписував книги!

      Дивовижну книгу видав Євген Маслов.

    Взяті окремо вірші Євгена Анатолійовича навряд чи справлять враження. Але великий їхній масив створює нову якість. Багатолінійні сюжети одночасно, паралельно один, інший, розгортаються кілька подвійних ліній, пов'язаних з долею різних осіб, які торкаються лише епізодично та зовні.

     Відтворюється атмосфера, аура Ізмаїла, у Мандрівнику всі ми впізнаємо себе. Себе, заціпенілих у напівсонних мріях, тоді як життя минає. Ну й хай, нам і так гаразд!

    Рядки про життя, кохання, дружбу, пильну увагу до тонких і глибинних переживань людини, естетичні та моральні проблеми – все хвилює Євгена Маслова. І прагнення відточеної музичності. Адже поет не мислить свого буття без музики, вона одна з улюблених віршованих тем автора.

 

     Невигубна, болісна і всепоглинаюча ніжність до рідного дому, до спогадів дитинства та юності – один берег. Інший же берег - зріла свідомість поета, для якого Ізмаїл став містом людської та професійної досконалості, містом, призначеним самою долею. І між цими берегами – Міст, як сполучна ланка, як нерозривність всього життя.

    Є країни та народи, які знаходять виразників для своїх питань та відповідей

на них серед мудрих та чуйних мислителів.

    А в нас національний дух шукає найдієвішого втілення у поетах. Цей шлях підходить нам найкраще через здатність поета використовувати метафору виражати те, що є ключовим, непрозорим для чужих очей способом. 
Саме таким поетом – не художником слова, але насамперед виразником та ретранслятором смислів (значень) і був Євген Маслов.

   Помер відомий ізмаїльський поет та прозаїк, журналіст 30 січня 2012 року.

    Вірші, Євгена Маслова - це справжній гімн краси рідної природи, любові до Вітчизни та героїчним звершенням нашого народу. Його рядки торкаються серця читачів, надихають і змушують задуматися про вічні цінності.

Література:

    Ізмаїльський поет з узбецьким корінням [Текст]: [творчий вечір ізмаїльського поета Євгена Маслова відбувся в обласному центрі національних культур] //Кур'єр тижня. – 2010. – 30 квітня. – С.6.

Тернавський, Н. «Поети не народжуються випадково» [Текст]: [творчий вечір поета-лірика Є.А. Маслова в обласному центрі національних культур] / Н. Тернавський //Придунайські вісті. – 2010. – 29 квітня. – С.3;

//Кур'єр тижня. – 2010. – 30 квітня. – С.6.

      Публікації у ЗМІ:

Маслов, Євген. Донечці. [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов // Придунайські вісті. –1995. – 23 листопада.

 Маслов, Євген. Тобі. [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов //Придунайські вісті. – 2001. – 13 лютого. – С.3.

Маслов, Євген. Творчість. [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов // Дунаєць. – 2005. – 18 березня. – С.3.

Маслов, Євген. Золото осені. [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов // Придунайські вісті.  – 2006. – 21жовтня. – С.5.

Маслов, Євген. Осінь у Придунав'ї. [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов // Одеські вісті. – 2009. –                    15 жовтня. – С.12.  

Маслов, Євген. Перший сніг у Бессарабії. [Текст]: [Вірш] / Є. Маcлов  // Придунайські вісті.  – 2009. – 31грудня. – С.1; 

// Одеські вісті. – 2009. – 31грудня. – С.1. 

// Одеські вісті. – 2010. – 9 січня. – С.1.

Маслов, Євген. Я пройдусь рідним проспектом [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов                                                                                              // Одеські вісті. – 2010. – 28 січня. – С.8.  

Маслов, Євген. Я прийду до тебе зимовим холодом [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов                           // Дунаєць. – 2010. –5 березня. – С.3.   

 Маслов, Євген. Раптом ті, як казкова фея [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов // Одеські вісті. – 2010. – 6 березня. – С.6.  

Маслов, Євген. Весняний ранок над Дунаєм [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов //Зоря регіону. – 2010. – 16 червня. – С.8.

Маслов, Євген. Вірші. [Текст]: [вірші про Придунайський край]/ Є. Маcлов

// Дунаєць. – 2010. –10 вересня. – С.4.                                                                                        Маслов, Євген.  Завтра 20-річний ювілей відзначає музей Придунав'я. [Текст]: [вірш про краєзнавчий музей] / Є. Маcлов // Придунайські вісті.  – 2010. – 16 вересня. – С.2.                                                                                                                    Маслов, Євген. Село моє [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов // Одеські вісті. – 2012. –5 січня. – С.9.                                                                                                                                         Маслов, Євген. Творчість. [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов // Придунайські вісті.  – 2012. – 30 січня. – С.4.                                                                                                     

 Маслов, Євген. Ніч перед Великоднем [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов // Дунаєць. – 2012. –13 квітня. – С.3.

Маслов, Євген. Ти просила мене про себе розповісти [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов // Придунайські вісті.  – 2013. – 29 січня. – С.4. 

Маслов, Євген. Молитва на порятунок ізмаїльчан [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов //Кур'єр тижня. – 2013. – 25 травня. – С.8. 

Маслов, Євген Анатолійович. Вірш. [Текст]: [Вірш]/ Є. Маcлов //Співрозмовник Ізмаїлу. – 2013. – 14 січня. – С.4.

 

    Ювілеї поетів як привід для зустрічі із гарною книгою. 

   Ювілей поета – чудовий привід для того, щоб взяти до рук його вірші та насолодитися їх читанням.

    У 2024 році ювілей відзначатиме Валентина Миколаївна Лісіна (Проніна), яка народилась у грудні 1944 року- корінна ізмаїльчанка, випускниця середньої школи №2. Закінчила філологічний факультет Кишинівського університету.

    Валентина Миколаївна Лісіна (Проніна) талановитий художник, її творчість виявилася вже у зрілому віці, коли, взявши до рук олівець, вона почала малювати незвичайні картини.

    Дивний ще той факт, що одночасно з малюванням Валентина Миколаївна почала писати вірші про Всесвіт, природу, людину. Пише статті, маленькі оповідання, фейлетони, вірші.

    Сила та головна гідність поезії Валентини Лісіної полягає в авторській позиції, у тому, що вона не йшла на компроміс ні з долею, ні із самою собою. Те, що вона пише, нею вистраждано. Кажуть, що є такі рядки, до яких не можна дописатися, до них можна тільки дожити. У випадку з Валентиною Лісіною саме так і сталося. Адже прийшла вона у поезію порівняно пізно, у 40 років.

    З 1995 року – член Спілки художників Ізмаїла, учасниця багатьох художніх виставок, дипломант конкурсу (у жанрі графіка) «Українська скарбниця».

     Художник, поет, навесні 2002 року Валентина Миколаївна взяла до рук фотоапарат і на День міста подарувала ізмаїльчанам першу фотовиставку – «Архітектура старого міста». Вона стала учасницею Міжнародного «Фотосалону – 2003».

 

 

 

 

 

 

    Багато творів Валентини Миколаївни опубліковані ізмаїльськими ЗМІ ,м. Одеси, Кишиніва, Рівного. Її вірші увійшли до поетичних збірок «Літературний Ізмаїл».

    У рядках поезії нашої землячки присутня любов, що зачіпає купу людських емоцій.  Багато різних віршів, радісних і сумних, про кохання та людські почуття.

     Поезія Валентини Лісіної, як українська гарна пісня, – традиційна, не зіркова.

     Ізмаїльчани пишаються тим, що незвичайна поетеса та художниця народилася в нашому краї, і розмірковують над феноменом нашого краю, що став таким привабливим для всіх.

   

 Література:

Чимшир, Т. Ізмаїл очима фотохудожника. [Текст]: [про виставку робіт фотохудожника В.М.Лісіної у центральній бібліотеці ім. Котляревського] / Т. Чімшир. //Співрозмовник Ізмаїла.  –2008. – 21 лютого. – С.4.

Ларченко, Т. Музей просто неба. [Текст]: [виставка фоторобіт В. Лісіної, присвячена 215-й річниці штурму фортеці Ізмаїла] / Т.Ларченко.   // Придунайські вісті. – 2005. – 17 грудня. –  С.4.

Роднікова, Т. Трохи Ізмаїла у спекотній Одесі. [Текст]: [виставка фоторобіт В.Проніної (Лісіної) в одеській виставковій залі «Українська скарбниця» до Дня Дунаю] / Т.Роднікова. //Співрозмовник Ізмаїла. – 2006. – 17 серпня. –  С.2.

Щукіна, В. Радість пізнання. [Текст]: [про художника та поетесу В. Лісіну]

/В.Щукіна. //Моя земля. – 2005. – 4 березня. – С.6.

Виноградова, Є. Жінка з планети кохання. [Текст]: [про Лисину В.М. художника, фотографа Ізмаїла] / Є. Виноградова. //Ізмаїльські відомості. – 2003. – 14 листопада. – С.3.

     Публікації у ЗМІ:

Лісіна, В. Не кажи, що осінь із вереснем приходить[Текст]: [вірш] /В. Лісіна. // Придунайські вісті. – 2001. – 27 листопада. – С.3.

Лісіна, В. Валентинам та всім закоханим [Текст]: [вірш] /В. Лісіна. // Придунайські вісті. – 2001. – 13 лютого. – С.3.

Лісіна, В.  Жінці. Кохання жінки.  [Текст]: [вірші] /В. Лісіна. //Дунаєць. – 2003. – 7 березня. – С.3.

Лісіна, В. Це моє місто. [Текст]: [вірші] /В. Лісина. // Моя земля. – 2013. – 26 жовтня. –С.8.

Лісіна, В. Вітер.[Текст]: [вірші] /В. Лісіна. // Кур'єр тижня. –26 жовтня. – С.8.

 

      Безліч любителів поезії знають і захоплюються творчістю цієї талановитої людини.  Протягом багатьох років ЗМІ м. Ізмаїла публікували яскраві проникливі вірші цього автора. Його творчість завжди відрізняється глибиною, душевністю, щирістю та неповторною майстерністю.

 

      Далі розповідь піде  про Ізмаїльського поета Юрія Якименка.

    Народився Юрій Вікторович в місті Ізмаїлі Одеської області в 1969 році. Випускник ЗОШ № 6. Вступив до Київського політехнічного інституту.

    У 1994 р. закінчив інститут за спеціальністю інженер -механік.   Працює у морському торговому порту.

      Пробудження інтересу до літератури і творчості відчув рано. У десятирічному віці спільно з молодшим братом випускав домашню стінгазету. Відсилав перші вірші в дитячі журнали.

    Вірші писав епізодично, складав їх незакінченими в стіл. У 2003р. зважився показати свої вірші в редакції газети «Співрозмовник Ізмаїла». Спочатку був зустрінутий стримано, але вірші залишили для доопрацювання. Отримав першу професійну критичну рецензію. Терпляче працював над кожним словом, ходив до редакції, як на службу, і через три місяці був нагороджений першою публікацією. Епізодично друкувався в місцевих газетах. Незабаром був запрошений головою Ізмаїльського літературного об'єднання Оксаною Картельян до участі в альманахі «Літературний Ізмаїл», який вийшов у світ в 2004 р. А з 2005 р. став брати участь у всеукраїнському літературному альманахі «Від серця до серця» і в міжнародному альманахі «Провінція» (Запоріжжя), «Південне місто»(Одеса).

    Його твори, сповнені глибокого почуття та щирості, продовжують надихати та втішати серця багатьох.     

     Теми творчості Юрія Вікторовича характеризуються широтою та різноманітністю тематики та залишаються незмінними – це сюжети з реального життя, любов до рідного краю, людей, що живуть поряд з нами, історії їхнього життя. 

    Юрій пише віші про кохання, пейзажную и гражданскую лирику, стихи для детей. 

    Видає авторські збірки:

Якименко Ю. В.   «Щаслива околиця» [Текст]: [вірші] / Юрій Якименко. – Запоріжжя: «Просвіта», 2005. – с.84.                                                                                                                             Якименко Ю. В. «Плюшевий Іллюша» [Текст]: [вірші і загадки]: [для дітей] / Юрий. Якименко. —- Ізмаїл (Одес. обл.): Сміл, 2007. - [21] с., включаючи обл.: іл. ;                                                                               Якименко, Юрій Вікторович. «Вишневий портрет» [Текст]: [вірші] / Юрій Якименко. – Ізмаїл: , Сміл,2014. – 63 с.: іл.

Вірші Юрія Якименко друкувалися у збірниках:

«Ізмаїл  літературній»: Альманах ізмаїльських поетів і прозаїків. – Ізмаїл: СМИЛ, 2004. – 344с.

«Ізмаїл  літературній»: Альманах ізмаїльських поетів і прозаїків. Вип.3. – Ізмаїл: СМИЛ, 2008. –

296 с.

«Ізмаїл  літературній»: Альманах ізмаїльських поетів і прозаїків. Вип.4. – Донецьк: ЛАНДОН-XXI, 2013. – 240с.

«Літературна Бессарабія: Альманах. – Білгород-Дністровський, 2005. – 104 с.

«Південне місто». Літерат.-публіцист.-культуролог. Альманах: Вип.5-й. – Одеса. Чорномор, 2004. – 320 с.

     Публікації у ЗМІ:

Якименко, Юрій. «Мала батьківщина» та інші вірші. / Юрій Якименко. //Співрозмовник Ізмаїла.  – 2003. – 1 листопада. – С.4.

Якименко, Юрій. Перший сніг [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. //Співрозмовник Ізмаїла.  – 2004. – 3 січня. – С.9.

 Якименко, Юрій. Вірші: «Порт», «Син моряка», «Чоловіча професія» [Текст]: [вірші] //Дунаєць. – 2004. –2 липня. – С.3.

Якименко, Юрій. Тридцять три. [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. //Дунаєць. – 2004. –                             23 лютого. – С.3.

Драма. Поезія [Текст] / Юрій Якименко. //Співрозмовник Ізмаїла. – 2005. –                            

5 березня. – С.5.

Якименко, Юрій. Муза [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. //Придунайські вісті. – 2005. – 18 березня. – С.3;  //Придунайські вісті. – 2005. – 13 серпня. – С.5.

Якименко, Юрій. Бессарабська весна [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко.  //Дунаєць. – 2005. –29 квітня. – С.3.

Якименко, Юрій. Мала Батьківщина. [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. //Придунайські вісті. – 2005. – 11 червня. – С.5; //Дунаєць. – 2008. – 28 листопада. – С.4.

Якименко, Юрій. Авторська родзинка [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. //Придунайські вісті. – 2005. – 13 серпня. – С.5.

Якименко, Юрій. Злодюжка. Трагедія, Жмурки, Дитячі сни.[Текст]: [вірші для дітей] / Юрій Якименко. //Співрозмовник Ізмаїла. – 2005. – 20 грудня. – С.4.

Якименко, Юрій. Прощай, січень…[Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. Дунаєць. – 2005. – 30 грудня. – С.3.

Якименко, Юрій. Осінь [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. //Придунайські вісті. – 2005. – 21 жовтня. – С.5; //Дунаєць. – 2007. – 5 жовтня. – С.4.

Якименко, Юрій. Витоки. Щастя [Текст]: [вірші] / Юрій Якименко. //Дунаєць. – 2007. – 2 лютого. – С.4.

Якименко, Юрій. Майбутній моряк. Ігорешкіна  хвороба. День народження. Плюшевий Іллюша. Пташеня. [Текст]: [вірші] / Юрій Якименко. //АVE. – 2007. – №6. – С.81 – 82.

Якименко, Юрій. Самотність. [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. //Співрозмовник Ізмаїла. – 2008. – 12 січня. – С.3.

Якименко, Юрій.  Рядки, пронизані весною. [Текст]: [вірші] / Юрій Якименко. // Дунаєць. – 2008. – 1 травня. – С.3.

Якименко, Юрій. До головного свята весни. [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. //Кур'єр тижня. – 2010. – 6 березня. – С.8.

Якименко, Юрій. Пізня зустріч. [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. //Кур'єр тижня. – 2013. – 3 серпня. – С.8.

Якименко, Юрій. Малюю весну. Святкова вечеря. [Текст]: [вірші] / Юрій Якименко. // Дунаєць. – 2014. – 7 березня. – С.3.

Якименко, Юрій. Вірші. [Текст]: [вірші] / Юрій Якименко. // Дунаєць. – 2014. – 6 червня. – С.3.

Якименко, Юрій. Бессарабський степ. Втрачене дитинство [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко.            //Кур'єр тижня. – Бізнес. – 2015. – 31 січня. – С.8.

Якименко, Юрій. Добре дивитись на небо… [Текст]: [вірш] / Юрій Якименко. //Кур'єр тижня. – Регіон. – 2016. – 7 липня. – С.9.

         Сьогодні Юрій Якименко – один із найвідоміших поетів краю. Але найголовніше – його творчість затребувана представниками всіх поколінь.

    Нехай творчий потенціал його ніколи не гасне. А талант і надалі радує нас новими яскравими творами. Дякуємо Вам за Ваш безцінний внесок у культурну спадщину нашого краю!

    Ізмаїльчани повинні знати імена поетів і письменників рідного краю, їх творчість, щоб мати найкраще уявлення про свою малу батьківщину, щоб більше цінувати та любити її, - сподіваюсь ми відкрили Вам дивовижний та яскравий світ поетичного слова наших земляків.

Завітайте до нашої бібліотеки,  де ви можете ознайомитись з творами ювілярів 

за адресою:

м. Ізмаїл,

вул. Національної гвардії України , 41

                                                                              

 

                                        Матеріал підготувала завідувачка

                                        інформаційно-бібліографічним відділом

                                        Семеріна Людмила Семенівна.

Джерело: kotljarevka.blogspot.com